СТОПА (від гр. pes — нога, ступня) — ритмічна одиниця вірша, яка складається з рівної кількості довгих і коротких голосних — в античному віршуванні, з наголошених і ненаголошених складів — у силабо-тонічному віршуванні. Назва походить від давньої традиції відбивати ногою (стопою) такт вірша.
ЯМБ (від гр. jambike — назва музичного інструмента) — в античному вірші — двоскладова стопа, що має короткий і довгий голосні звуки, в силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на другому складі.
ОРЕЙ (від гр. choruios — танцювальний, від choros — хор) — в античному вірші — двоскладова стопа, що має «довгий і короткий склади ( ), у силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на першому складі ( ). Хорей буває різний — від двостопного до шестистопного. Кількістю стоп у рядку визначається тональність вірша: двостопний хорей передає динаміку, напругу, шестистопний — спокійну розважливість.
У силабо-тонічній системі пірихієм умовно називається заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів, рядок з пірихієм вважається пірихованим. В українському ямбі чи хореї ритмічний акцент завжди припадає на останню стопу (константа), на відміну від дактилічних та гіпердактилічних стоп, пірихій виникає завдяки чергуванню «частонаголошених» та «рідконаголошених» стоп, зумовлених хвилею вторинного ритму, яка посилюється в кінці віршового рядка, будучи заслабкою на його початку
Спонде́й (грец. spondeios) — віршова стопа в античній версифікації, яка має два довгих склади (на чотири мори); у силабо-тонічній (при ямбах та хореях) зводиться до двох наголошених складів (——), виступаючи у віршовому рядку допоміжною стопою.
