СИЛАБІЧНЕ ВІРШУВАННЯ (від гр. syllabe — склад) — система віршування, характерна для мов, у яких немає істотної різниці між наголошеними і ненаголошеними голосними, а слова мають постійний наголос (французька, польська, чеська та ін.). Ця система прийшла з Польщі в Україну, а з України — в Росію і залишалася панівною упродовж XVI — першої половини XVIII ст., поки не було доведено, що вона є чужорідною українській та російській мовам. Характерні ознаки силабічного вірша: 1) ритм у рядках утворюється повторенням складів (переважно 11—13); 2) парне римування; 3) жіноча рима (вплив польської мови, де слова завжди мають наголос на другому складі від кінця); 4) цезура в середині рядка.
ТОНІЧНЕ ВІРШУВАННЯ (від гр. tonos — наголос) — система віршування, у якій ритмоутворюючим елементом є тонічний наголос. Характерна для тих мов, де наголошені голосні якісно відрізняються від ненаголошених і можуть стояти в слові на будь-якому місці (українська, російська, німецька та ін.). У первинній своїй формі тонічний вірш представлений у народній поезії. Поступово він проникає у літературну поезію, набувши нових рис і різновидів (акцентний вірш, тактовик, драбинка тощо). Характерні особливості сучасного тонічного вірша:
1) Ритм у рядках утворюється повторенням не складів або стоп, а мовних одиниць (слово чи. кілька слів), які несуть тонічний наголос. Тонічний наголос — це виділення силою голосу певних слів відповідно до їх смислового значення та ритмомелодики вірша.
2) Рими виконують допоміжну, ритмоутворювальну функцію.
3) Великого ритмічного і смислового значення набувають паузи.
СИЛАБО-ТОНІЧНЕ ВІРШУВАННЯ (від гр. syllabe — склад, tonos — наголос) — система віршування, характерна для мов, в яких слова мають чіткі граматичні наголоси (українська, російська, німецька, англійська та ін.). Ритм у рядку утворюється повторенням стоп з однаковою кількістю наголошених і ненаголошених складів. Стопи бувають дво- та трискладові. Назви їх запозичено з античного віршування: хорей (—U), ямб (U—), дактиль (—UU), амфібрахій (U—U), анапест (UU—). Найпоширеніша стопа — ямб.
ВЕРЛІБР (від фр. verš libře — вільний вірш) — різновид вірша, в якому немає внутрішньої симетричності рядків (повторення стоп, як у силабо-тонічному вірші, чи складів, як у силабічному). Римоутворювальними елементами в ньому є змістові частини речення — слово чи група слів. Існують два види вільного вірша: метричний верлібр, або дольник, і дисметричний верлібр, або фразовик (акцентний вірш).
