Образність є специфічним засобом художнього освоєння дійсності, унікальною мовою мистецтва. Саме вона дозволяє нам вільно почуватися в його просторі, приміряти на себе чужі долі і обставини, переживаючи їх, як свої, знаходити в ньому духовні орієнтири та стимули для подальшого життя. У сфері
літературознавчих наук слово «образ» поняття має кілька значень:
а) образ як літературний персонаж;
б) образ як особливий спосіб бачення і пізнання дійсності та
відповідне цьому баченню відображення дійсності, як призма
нашого погляду на світ;
в) образ як засіб художнього зображення персонажа, дії,
явища, умов та обставин (тропи, художні деталі).
Стилістика найчастіше оперує другим значенням слова «образ» —як способом бачення світу і способом відображення його у мовленні — та третім значенням, яке практично реалізується у художніх засобах мови — тропах, фігурах.
Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять. Формою мислення у мистецтві виступає художній образ.
