Початок нової друкованої української літератури, початок історії української антикатолицької публіцистики.
Новий етап у розвитку української полемічної літератури: зв”язок з життям.
“…се не сухий теологічний трактат, а жива картина стану української суспільності в ІІ половині ХVІ в.”.
“твір полемічний в обороні юліанського календаря, мовою зближений до народної, цінний задля багатства побутових рисів, зв”язаних із боротьбою православних за календар”.
І.Франко
Відповідь на книгу Бенедикта Гербеста “Висновки віри римської церкви”.
Композиція:
-
посвята князеві К.Острозькому: захист інтересів своїх співвітчизників перед католицькою агресією. Нагадує про славу і значення роду Острозьких, що походить від самого Володимира. Вказує молодому кнізеві на особливу небезпеку для молоді атмосферу релігійного збудження, яке охопило країну, атмосферу церковних сварок і пересудів з”являються “нові або перемінні віри” на шкоду людям і громадським справам. Наголошує на підступній політиці єзуїтів (переманювання до католицизму жінок з православних шляхетських родин) Підкреслює, що треба бути особливо постійним і твердим у своїй вірі, успадкованій “від родичів правовірних”.
На завершення – чотирирядковий вірш, де автор, посилаючись на Плутарха, знову закликає молодого князя ізолювати себе і свій дім від носіїв огидного єзуїтського лицемірства, підлабузництва і від тих, хто в житті прагне до розкошів, а не милується в чеснотах.
-
звернення до руських народів: говорить про спільність їх інтересів. Кидає звинувачення на адресу тих, котрі погано дбають про інтереси незалежності “руської” віри, і закликає рішуче піднятися на оборону своїх національних святощів. Діяльність єзуїтів несумісна з інтересами українського народу. Головна думка: саме життя вимагає від православних полемічних творів, адже це - належна відсіч і публічне засудження агресії. Визначає завдання полемічної літератури:
-
коротко, але правдиво відповідати противникові;
-
укріпити православних у вірі.
“Повстаньте, почуйтеся і піднесіте очі душ ваших, а обачте з пильністю, як спротивник ваш, диявол, не спить, і не тільки як лев рикаючи шукає, кого пожерти, але явне в пащеки йому многіє впадають”;
Виступає проти брошури Б.Гербеста
-
трактат “Ключ царства небесного”: заперечення папського примата (першості, вищості), критикує ідею божественного походження папської влади.
Докази Смотрицького:
-
Христос не обіцяв ніякої влади будь-кому, він дав приклад покори, умиваючи ноги своїм учням, а папа простягає свої “несквениє ноги” для цілування.
Викриття папи і католицької церкви: пікантні історії (про папісу Іоанну), висміює звичаї. Стверджує моральне падіння: аморальність римського святого престолу (від папи Формоза і до папи Григорія ХІІ) папство – земне “передпекло”.
Католицизмові протиставляє православ”я, не прикрашаючи його, а підкреслюючи незавидне становище православної церкви, нужденність грецьких патріархів, поневолених турками. Але це, на думку полеміста, не вада, як доводять єзуїти, а перевага православ”я над католицизмом. Адже за старим євангельським вченням, нужденність і неволя не плямують моральну чистотуту церкви. На закиди щодо неволі патріархів під Турком зауважує: “Свобода, розкіш, можність, багатство і слава віка цього – то все як за давніх віків, так і тепер частіш буває уділом невірних, ніж вірних”.
-
памфлет “Календар Римський новий”: живі відгуки на події 1582 р. – про насильне насадження григоріанського календаря.
Вихідна точка дискусії – фраза Гербеста з передмови до його трактату: “Чи годиться єдиному людові християнському Великдень, Різдво й інші свята цілий рік тримати неоднаково”.
Відкидає новий календар, розцінюючи його як черговий вияв диктаторства Ватикану на Україні, як захід католицької пропаганди.
Критика календарної реформи ведеться по лінії суспільній і морально-етичній (ряд конкретних картин з сучасного йому життя – селянське життя, суспільне життя, сімейне життя): “Боїться [мужик] і Бога, боїться і пана. Мусить більшого відступити, і меншому служити. Бо про того чує, що він довготерпеливий і многомилостивий, а про сього знає, що коротко терпеливий і мало милостивий: коли не його тіло поведуть, то волове певно”. “….Зверху біда доїдає, а всередині сумління гризе…”.
Трактує реформу не стільки в догматичному плані, скільки у зв”язку з усією складністю тогочасного життя України.
Піддає критиці окремі догматично=обрядові норми католицької церкви:
-
целібат (безшлюбність церковних осіб): за Смотрицьким, не тільки богопротивний закон, а й свідоме потурання розпусті;
-
мода католицького кліру підголювати бороди й вуса: за Смотрицьким, це вияв аморальнотсі і єретичних збочень: таким чином католики, поголовши бороди й вуса, “чоловічий образ у жіночий переміняють”.
Стильові особливості:
-
твір написаний без будь-якого дотримання вимог академічної риторики певна хаотичність викладу;
-
простота вислову, уникання абстрактних богословських суджень і висновків, белетризація викладу (твір орієнтований на широкі маси населення);
-
головне місце: патетичні, ліричні чи дотепні заклики, запитання, нагадування, напади, лайка. Аргументація фактично відсутня;
-
мова ритмізована, іноді навіть римована (передмова), близька до ритміки дум:
Церква “болісно вас породивши, водою святою хрещенія омивши, дари Духа Святого просвітивши і хлібом животним… возкормивши… з вами вічно царствовати певна била”.
Папи “єдини повинне уставляють, а другиє старини поправляють, і як одступили дороги правой, завжди ся мішають, да інших до того ж примущають, і страшать, же їм того ж не помагають”.
-
використання прислів”їв і приказок.
