Поема «Роксоланія» була видатним явищем в новолатинській поезії України і найкращим твором Кленовича. Роксоланією С. Кленович називає землі Галицької і Київської Русі, він перший із поетів оспівує їх із синівською любов’ю і захопленням. Русь-Україна опоетизовується в творі як рідна «наша багата земля», «наша країна», її ліси і випаси, міста, люди, звичаї і побут, заняття, вірування. Поет береться бути провідником по рідній землі, звеличує русів за вірність прадідівським законам і вірі, за розум і винахідливість, працьовитість і хазяйновитість.
У творі автор хотів показати всю велич і красу України. Для цього він детально описує природу, села, міста, архітектуру, звичаї народу, його мен- талітет. Усі подані характеристики виключно позитивні, в окремих момен- тах ідеалізовані. Кленович не говорить про недоліки, а, навпаки, акцентує увагу на перевагах. Хоче вразити читача описом тієї краси, що характерна для України. Велика кількість описів та художніх тропів, що їх використовує автор, впливають на емоційне сприйняття твору. Розпочинається твір закли- ком до оспівування русів. Це свідчить про те, що Кленович усвідомлював значимість цього народу, заперечував меншовартість, неспроможність вести самостійну політику. Він вважав Україну гідною для уславлення. На нашу думку, це уславлення є наскрізною темою твору. Після закликів про русів Кленович детально описує природу – один із компонентів, який має вагомий вплив на формування вражень і думок про країну,зокрема: ліси, землі, погодні умови, тварин, комах. Для підсилення впливу на читача автор використовує значну кількість епітетів (славні ліси, життєдайна вода, хмари густі тощо), зменшено-пестливі слова («Ніжні білі- ють берізки», «реве той бичок») [1, 248] тощо. Описуючи природу, не зали- шає без уваги і Русь, акцентуючи увагу на її славетності: Скажемо спершу: ліси неосяжні займає Русь славна, Ген до литовських угідь землі доходять її. Часто думка про країну складається на основі вивчення та аналізу справ і життя корінного населення. Так, Севастян Кленович не обходить увагою і цей момент, подаючи інформацію про основу господарства русів, їхні обов’язки. Жінка у русів зазвичай не доїть коров, цим займається дойниця; пастухи, окрім прямих обов’язків, виробляють сир; діти пастухів у школи не ходять, а вчаться череду пасти в лісах. Такий опис свідчить про те, що жінки займалися хатніми справами, чоловіки були зорієнтовані на оберіган- ня родини. Тобто, можемо бачити чітко вироблену схему життя, що відобра- жає українські національні традиції.
