Блискучим зразком красномовства стала урочиста святкова проповідь Іларіона Київського «Слово про закон і благодать», виголошена на честь прийняття християнства князем Володимиром. Автор прагнув довести необхідність канонізації (причислення до лику святих) князя Володимира і подолати опір грецьких патріархів, які не бажали послабити вплив на духовне життя Києва. З метою якнайбільшого враження на читача і слухача Іларіон наповнив текст риторичними звертаннями, цитатами зі Святого Письма, аналогіями до старозавітних сюжетів. «Слово про закон і благодать» має три частини. У першій частині автор з’ясовує поняття «закону» і «благодаті» як Старого і Нового завіту. Він протиставляє дві епохи існування людства – епоху життя за настановами Мойсея (записаними на кам’яних таблицях- скрижалях) і період від часу спасіння Сином Божим світу ціною власної крові, тобто відповідно – закону і благодаті. Закон, наголошує Іларіон, став слугою і предтечею благодаті, усунув багатобожжя і дав людям віру в єдиного Бога. Друга частина – це урочиста похвала князю Володимирові, синові Святослава, онукові княгині Ольги, який зрозумів хибність ідолопоклонства і потребу знайти єдиного Бога. Іларіон підкреслює моральні й духовні чесноти князя Володимира, порівнює його з римським імператором Костянтином Великим, який перед смертю охрестився, воздає хвалу княгині Ользі, Ярославові Мудрому та ін. Окрасою другої частини і всього твору є емоційне, пафосне звернення Іларіона до Володимира Великого з проханням струсити вічний сон зі своїх повік і радо поглянути на рідну землю, на Київ, на свою родину і на процвітання держави, яка стала твердинею християнства. У третій частині (молитві) промовець звертається до Бога зі словами вдячності, любові, каяття і благання. Він просить захисту від зла, сили для служіння істині.
Цей вид літератури представлений простою та урочистою проповіддю. Ораторські прозові твори писалися за вимогами гомілетики (мистецтва церковного красномовства). «Слово про Закон і Благодать» Іларіона (40-ві роки ХІ ст.) – яскравий зразок урочистої проповіді. Розуміння Іларіоном свободи волі. Вперше порушена проблема вибору. Прикладом його є вибір князя Володимира. Оксана Сліпушко акцентує: «Іларіон на багато століть цим (вільним вибором Володимира) випередив ідеї Лейбніца, Канта, Гегеля. Морально зумовлена свобода волі і єдність усіх племен і націй – це стимул до виходу з рабства Закону до Істини. У Платона гармонію творили Розум, Мужність і Справедливість, а в Іларіона – Благодать, Свобода волі і Совість. Це був вражаючий крок уперед. Це був прорив у філософській думці Європи, який здійснив руський мислитель митрополит Іларіон». Сучасний медієвіст П. Білоус серед різноманітних художніх засобів (алегорія, символи, метафори, епітети, антитези, перефраз) акцентує увагу і на ритмічному мовленні, яке наявне у творі Іларіона.
