Галицько-Волинський літопис розповідає про події в Галицькій землі у часи просування монголо-татарських орд на захід, про князя Данила Романовича, про героїчну оборону Києва в грудні 1240 року від Батия, а також про волинських князів та їхні політичні і військові справи. На початку Галицько-Волинського літопису вміщена похвала великому князю Романові Галицькому (який вже помер) і переказується легенда про те, як його предок Володимир Мономах, перемігши половців, вигнав хана Отрока з басейну пониззя Дону і як той, довгий час живши в свого тестя, грузинського царя Давида Будівельника, повернувся в рідну землю. Ця історія ще відома як легенда про євшан-зілля. (М. Вороний «Євшан-зілля»). Заслуговує на увагу і розповідь про відвідини князем Данилом Галицьким хана Батия в Золотій Орді, де він змушений був терпіти приниження і просити ханського миру. Га́лицько-Воли́нський літо́пис — літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201—1292років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201—1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262—1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князюванняВасилька Романовича та його сина Володимира.
Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів. Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства. Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи, бо тільки вони були освіченим населенням на той час. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити "ярлик" (дозвіл) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати "ярлик" було поклонитися "кущу" (один із символів віри Ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (а згодом короля). Також, впродовж усього літописного твору згадується про незадоволеність князя Данила Київською митрополією, і він намагався створити свою - Галицьку.
