Київський літопис – друга частина Літопису Руського, хронологічне продовження «Повісті минулих літ». У ньому йдеться про боротьбу за князівський престол, про повстання киян у 1113 році проти купців і бояр, про зруйнування Києва у 1171 році Андрієм Боголюбським, онуком Володимира Мономаха, який убивав християн, грабував святі храми, забираючи книги та ікони. У записі за 1185 рік міститься розповідь про події, так поетично викладені у відомому «Слові о полку Ігоревім». Але в Київському літописі про ці події говориться значно прозаїчніше, без барвистої образності та символіки, без елементів народної поетичної творчості. Щодо авторства прийнято думку дослідника Іловайського про те, що головним укладачем літопису був ігумен Видубицького монастиря Мойсей. У літописі можна виділити три найбільш важливі ідейно-тематичні цикли: сімейна хроніка Ростиславичів, літопис переяславського князя Володимира Глібовича, чернігівський літопис Ігоря Святославича. Літопис постав як сукупний звід літописів, які були створені різними авторами і на замовлення різних князів тих земель, які посідає український народ. Київський літопис являє собою монументальне військове оповідання, оповідання про бойові події з погляду тодішнього київського рицарства. Як цілість – велика рицарська повість. Спочатку не писався як літопис, дат у ньому не було, дати були виставлені редакторами пізнішого часу. Творився як зібрання воїнських повістей. Найбільш яскравими частинами літопису є воїнські повісті – про князя Ізяслава Мстиславича і похід Ігоря на половців.
-
