Найвідоміші легенди та події літопису: - пов’язування біблійної оповіді про потоп і Ноя з відомостями про територіальний поділ слов’янських племен, які діставали назви від місця проживання (поляни, древляни, кривичі, сіверяни та ін.); - про благословлення пагорбів над Дніпром Андрієм Первозванним (на них мало вирости славне місто); - про заснування Києва братами Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю; - про князювання в Києві Аскольда і Діра та їх загибель від рук Олега, прозваного віщим; - про вчителів Кирила і Мефодія Солунських, які переклали слов’янською мовою (з грецької) Біблію і створили слов’янську азбуку; - про смерть Олега від свого коня; - про загибель князя Ігоря від рук древлян; - про чотири помсти княгині Ольги древлянам; - про князювання Святослава і його смерть від рук печенігів і т.д.; Захоплюючі розповіді «Повісті минулих літ» лягли в основу багатьох художніх творів – повістей Б. Лепкого «Вадим», «Каяла», поезії О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега», поеми П. Тичини «Золотий гомін», драми І. Кочерги «Ярослав Мудрий», романів С. Скляренка «Святослав», «Володимир», романів П. Загребельного «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві» та ін. У літописі часто вживаються цитати й афоризми зі Святого Письма, у ньому багато ліричних відступів-вставок, філософських роздумів про описувані події (засудження братовбивства, похвала книгам тощо). Твір багатий на прислів’я, розгорнуті діалоги, на коментарі. Він проводить (у багатьох варіаціях) головну думку – збереження єдності Русі та міцного миру між князями-спадкоємцями.
Стиль літописів – стиль монументального історизму, за Д. Лихачовим (за Д. Чижевським – стилістична «монументальність»). Мова літописів – поєднання книжної та розмовної мов. І. Франко підкреслював, що оповідання про печенігів 972 р. «уложене віршами». Стиль державно- юридичний, церковний, військовий чергуються з оригінальними фразео- логізмами, афоризмами і народними прислів’ями та приказками: «Біда, аки в Родні», «Погибоша, аки обри», «Мертві сорому не мають», «Поки камінь почне плавати, а хміль тонути», «Коли вовк повадиться до овець, то виносить всю отару», «Не передавивши бджіл, меду не їсти», «Смерть спільна всім». Переклади «Повісті...» українською мовою здійснювали І. Франко, Л. Махновець, В. Яременко, В. Близнець.
