Викладаючи у "Повісті” історію слов¢янських племен та описуючи заснування Києва та виникнення Київської держави, Нестор намагається заперечити візантійській ідеї про виникнення Київської держави у результаті хрещення Русі під впливом Візантії. У літопису стверджується, що київські князі походять від варязького князя Рюрика, якого призвали слов¢яни для управління ними та для встановлення порядку на руській землі. З Рюрика і починається руська державність, а його нащадки – київські князі по праву є старшими серед усіх руських князів. Заперечення ідеї про "несамостійність” вирішувало насущні політичні задачі: зазіхання Візантії на гегемонію над Київською Руссю, підвищувалось значення влади київських князів, підкреслювалось їх старшинство і недопустимість міжусобиць серед князів в умовах тенденції до феодальної роздробленості, яка є послабленням Русі перед зовнішніми ворогами, князі-брати закликаються до єдності і підкоренню старшому князю. ЦІ ж мотиви проявляються з часом і у літописах Великого Новгорода, який став боярською республікою. У новгородських літописах "Повість временних літ” була замінена "Початковим зводом”. Для "Зводу” характерно критичне відношення до княжої влади: корисні сучасні князі протиставляються справедливим князям попередніх часів. У цьому не можна не бачити прагнення правлячої новгородської верхівки обґрунтувати обмеження княжої влади, проте також не можна не помітити відображення настрою простих людей, які вважають справедливими попередні порядки докласового суспільства.
