Світську літературу представляли переклади природничо-наукової та історичної літератури. Світські книги: візантійський збірник «Пчела» (антологія афоризмів, прислів’їв, вибраних із Біблії, античних письменників тощо (у тому числі з Плутарха, Демокріта, Сократа, Менандра, Евріпіда). Афоризми укладені за темами (про добродійне життя, правду, цнотливість, мужність тощо). Природничо-наукова література – «Шестодневи» Василія Великого, Георгія Пісіда, Іоанна Екзарха Болгарського (про природу Землі і Космосу); – «Фізіолог» (про тварин, казкових істот, рослини, мінерали) Василія Великого, Іонна Златоустого, Амвросія, Ієроніма; – «Християнська топографія» (переклад візантійського письменника ХІІ – початку ХІІІ ст. Козьми Індикоплава (географічна енциклопедія)). Природнича перекладна література пропонувала такі енциклопедії, як «Шестодневи» та «Фізіологи», які складалися у Візантії і розповідали про створення світу Богом за шість днів. У «Фізіологах» розповідалося про флору і фауну, подавалися відомості про реальних і вигаданих тварин, про каміння та дерева. Така пам’ятка, як «Християнська топографія» Козьми Індикоплава (він плавав до Індії) описувала будову всесвіту і критикувала вчення про те, що земля кругла. Поширювалися в перекладах і твори отців церкви, або патристична література. Це були праці Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Іоанна Дамаскіна та ін. У ХІІ ст. в Київській Русі поширювалися також перекладні збірники під назвою «Пчела», «Ізмарагд», які містили афористичні вислови, легенди, моральні повчання про мудрість і нерозум, щедрість і скупість, про добро і зло тощо. Висловлювання бралися з Біблії, із творів античних письменників та філософів (Сократа, Діогена, Піфагора, Арістотеля та ін.). Матеріалами цих збірників користувалися давньоруські автори, частина висловлювань, афоризмів із них перейшла у фольклор.
-
