пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Перекладна література києворуського періоду: час і причини появи. Перший південнослов’янський вплив.

Перекладна література з’явилась в Київській Русі з прийняттям християнства і мала візантійське та південнослов’янське (болгарське) походження. Перш за все це були біблійні книги Старого і Нового завітів, апокрифи, житія святих (агіографічна література), релігійно забарвлені історичні хроніки, твори про будову всесвіту і створення світу, збірники афоризмів, висловлювань мудреців тощо. Специфічно світська література з романтичними сюжетами, яка побутувала у Візантії, на Русі була зовсім невідома. У біблійних книгах, перекладених з грецької мови, розповідалося про давніх іудеїв (старозавітні) та про початковий період християнства (новозавітні). Це були легендарні та міфологічні перекази, народні повір’я, релігійна публіцистика, епічні та ліричні твори релігійного і світського характеру тощо. До старозавітніх книг належали також Псалтир, Притчі Соломона тощо. До новозавітніх – Євангелія, Апостол, Апокаліпсис Іоанна Богослова та ін. Найбільшою популярністю користувалася житійна література (агіографічна, від агіос – святий, графо – пишу). Автор житія давав образ святого як ідеального церковного героя, підбирав вигідні для його прославлення факти, часом запозичуючи їх із житія іншого святого. У поширеному викладі перекладні житія входили до книг, які називались «Четьї-мінеї» (книги, призначені для читання за числами місяця). Збірники коротких новел та епізодів з життя християнських подвижників називались також «Патериками» («Отечниками») і розповідали про аскетів, пустельників та ін. Церковно-історична література в Київській Русі була представлена історичними хроніками, які з релігійної позиції трактували всесвітню історію (хроніки Іоанна Малали Антіохійського, Георгія Амартола, Симеона Логофета та ін.) Природнича перекладна література пропонувала такі енциклопедії, як «Шестодневи» та «Фізіологи», які складалися у Візантії і розповідали про створення світу Богом за шість днів. У «Фізіологах» розповідалося про флору і фауну, подавалися відомості про реальних і вигаданих тварин, про каміння та дерева. Така пам’ятка, як «Християнська топографія» Козьми Індикоплава (він плавав до Індії) описувала будову всесвіту і критикувала вчення про те, що земля кругла. Поширювалися в перекладах і твори отців церкви, або патристична література. Це були праці Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Іоанна Дамаскіна та ін. У ХІІ ст. в Київській Русі поширювалися також перекладні збірники під назвою «Пчела», «Ізмарагд», які містили афористичні вислови, легенди, моральні повчання про мудрість і нерозум, щедрість і скупість, про добро і зло тощо. Висловлювання бралися з Біблії, із творів античних письменників та філософів (Сократа, Діогена, Піфагора, Арістотеля та ін.). Матеріалами цих збірників користувалися давньоруські автори, частина висловлювань, афоризмів із них перейшла у фольклор. Серед творів перекладної літератури важливу роль відігравали апокрифи – не визнані церквою, а потім заборонені нею оповідання про осіб і події біблійної історії (апокриф – з гр. таємний, захований). У них розповідалося про боротьбу Бога з сатаною, про перших людей Адама і Єву, про Давида і Соломона, про Богородицю, про муки грішників у пеклі тощо. Апокрифи дуже цікавили І. Франка. З українських списків він уклав п’ять томів текстів під назвою «Апокрифи і легенди з ураїнських рукописів» (Львів, 1896-1910). Великою популярністю користувалися у часи Київської Русі не тільки церковні, а й світські перекладні твори оповідального характеру. Це були героїчні повісті про Олександра Македонського, про розорення Єрусалима тощо, а також повісті повчального характеру – про Варлаама-пустельника та царевича Йоасафа тощо.

Тотальний вплив на зародження українського письменства середньовічної літератури візантійського типу зумовлений кількома чинниками:

1. геополітичний. Візантійські володіння сягали південних рубежів Русі, і Візантія як могутня імперія включала її у коло своїх політичних, економічних, релігійних та культурно-освітніх інтересів;

2. запровадження християнства. Його розглядають як ідеологічну диверсію проти Русі з метою уведення її у силове поле візантійської політики, у склад імперії. Русь на державному рівні не чинила опору, а сприйняла це як історичну перспективу, внаслідок чого відкрилися шляхи для запозичення культурних надбань південно­слов'янських народів. Цей процес отримав назву «першого південнослов'янського впливу», для якого характерні:

а) запозичення передусім текстів християнських

б) формування книжної (літературної) мови на основі староболгарської (старослов'янської);

в) транспортування літературних жанрів

г) синтетичний характер впливу

ґ) засвоєння інтелектуальної та художньої культур античності, Давнього Єгипту, арабського Сходу, синтезованих у візантійській культурі.


24.01.2017; 16:02
хиты: 113
рейтинг:0
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь