Ідентифікація — ототожнення індивіда іншим об'єктом.
У соціальній психології — процес ототожнення індивіда з тим або іншим об'єктом, людиною або групою, що відбувається на основі засвоєння властивих ним властивостей, стандартів, цінностей, соціальних установок і ролей.
За Фрейдом — форма психологічного захисту у вигляді переносу образу іншої людини на себе. Механізм психологічного захисту, що полягає в ототожненні індивідом себе з іншою людиною або групою людей. Ідентифікація допомагає людині опановувати різні види діяльності, засвоювати норми поведінки та соціальні цінності
Ідентифікація є одним з механізмів психологічного захисту, що по більшій мірі відноситься до несвідомої активності.Ідентифікація це своєрідний перенос образу іншої людини на себе, ототожнення індивідом себе з іншою людиною або групою людей. Будучи погано усвідомленим, цей захисний механізм дуже вибагливий в залежності від характеру проблемної ситуації і від особистісних особливостей людини. Крім того, механізми захисту здатні сприяти як адаптації, так і дезадаптації індивіда. В останньому випадку мова йде про фіксацію одного і того ж захисного механізму, незалежно від складної зовнішньої ситуації.
Рефлексія- усвід-ня того як тебе сприйм-ть партнери по спілк-ню.
Свідомість проявляється в осмисленні і переживанні людиною як окремої дії, вчинку, так і смислу буття. Виникнення у людини здатності до рефлексії свідчить про високий рівень її самосвідомості, готовність не тільки до пізнання самого себе, корекції своєї поведінки, способу життя. Рефлексія виявляється тоді, коли особистість подумки виділяє себе із сфери буття, життєвої ситуації і оцінює в співвідношенні з моральними еталонами - чи так «Я» живу?
В результаті вона може змінюватися, переоцінюючи минуле задля майбутнього, вступати в діалог з собою, уявним співбесідником. В психології підкреслюється ідея діалогічної природи, процесу аналізу особистістю себе. Кожен може захищати, або засуджувати себе в полеміці, дискусії з собою або уявним співрозмовником, що сприяє зіставленню різних точок зору, пошуку істини.
Людина переконує себе, коли має місце протиріччя дій, суджень, коли треба подолати сумніви, прийняти рішення, реалізувати його. Самопереконання може виявлятися в формах самовиправдання та самонавіюванню.
В процесі розвитку людини рефлексивна свідомість виступає на різних рівнях і в різних формах. Як властивість індивіда, рефлексивність є здатністю відображати не лише свій образ «Я», а й усвідомлювати сутність своєї взаємодії з іншими людьми. В сфері саме міжособистісних взаємин рефлексія виступає важливим компонентом моральності поведінки індивіда. За думкою В. А. Роменця (1995), це явище післядії, в ньому прояснюється сутність діяння.
Рефлексія розуму, сумління часто відстає від актів вибору. Акт, дія вибору обумовлюється рішенням волі, післядія -рефлексією, самооцінкою правильності вибору рішення. По суті, самооцінка в цьому випадку виступає як рефлексивне ставлення людини до себе, коли її «Я» одночасно є і суб´єктом і об´єктом самоаналізу.
В рефлексії виявляється боротьба мотивів, моральність особистості. Чим глибша у людини рефлексія, тим важче для неї розв´язання конфліктів. В цьому плані розкривається і поняття карми - психологія самопокарання - що знайшло своє відображення в драматичних творах мистецтва: доля царя Едіпа у Софокла, Раскольнікова у Ф. Достоєвського, Антея у Л. Українки тощо.
Здатність до рефлексії об´єднує функції поведінки та управління людини своїми вчинками.
Стеріотипізація- це класифікація форм поведінки та інтерпретації їх причин через співвіднесенням із зразками, що що відповідають соціальним стереотипам.
