Особистість (Маклаков)- це конкретна людина, взята в сит-мі її стійких соц-но обумов-х Ψ хар-к, які прояв-ся у сус-х звязках і відносинах, визнач-ть хар-р її мор вчинки, впливають на неї і соц.
Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
Поняття особистості в психології
У сучасній психології нараховують десятки теорій особистості. С. Л. Рубінштейн зазначав, що особистості характерний такий рівень психічного розвитку, який дозволяє їй свідомо керувати власною поведінкою і діяльністю. Суть особистості, за К. Роджерсом, виражає її самосвідомість, суб’єктивність, здатність діяти свідомо і відповідально.
Отже, особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити і обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й поведінки. Особистість з точки зору психології — це сукупність вироблених звичок і уподобань, психічний настрій і тонус, соціокультурний досвід та набуті знання, набір психофізичних рис та особливостей людини, її архетип, що визначають повсякденну поведінку і зв'язок з суспільством і природою. Також особистість спостерігається як прояв «поведінкових масок», вироблених для різних ситуацій та соціальних груп взаємодії.
Особистість, індивід та індивідуальність.
Індивід(Леоньєв)- людина з її біол.-ми особ-ми, народжуючись потрапляє в сусп.-во, набуває якостей особистості. Приналежність людини до люд-го роду заф-но в поня-тті.
1.Носій біо-х власт-й; 2. Включення в сист-му сусп.-х відносин і процесів, набуває якостей особистості.
Особистість- це людина як член сусп.-ва, яка фіксує соц.-ні властив-ті людини.
Структура особистості- індивід в онтогенезі якого складається сукуп-ть Ψ власт-й, відносин і дій, які визнач-ть його повед-ку, як свідомого об’єкту діял-ті і спілк-ня.
Інтра-індивідна- Ψні явища, рівні, фази психіки.
Інтер-індивідна- сусп.-ні відносини.
Мета індивідна- вищі дух-ні цінності, мораль, релігія, філософія.
Компонентів особистості:
Спрямованість (Рубінштейн)- ф-ся в резул-ті вихов-ня, прояв-ся в потребах, переконаннях, мотивах, світогляді.
Знання, вміння, навички- в процесі життя та пізнав-ї діял-ті
Індив-типолог. особ-ті- темперамент, хар-р, здібності.
Соц-й досвід – знання, навички, вміння(фор-ся в результаті навчання).
Псих-не- індик-ні особ-ті окремих Ψ процесів ф-ся в резул-ті соц.-го життя.
Біол-но зумовлене- паталог-но деякі зміни, статеві, вікові особливості, успадк. від предків. (Вони накладаються одна на одну і взаємодіють).
Особистість характеризують такі ознаки:
розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку);
відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);
свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);
особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);
індивідуальність (несхожість на інших).
Особистість визначають:
неповторні фізичні якості,
психічні процеси,
темперамент,
характер,
здібності,
мотивація
потреби,
інтереси.
Індивідуальність- людина з конкретною Ψкою, яка вияв-є: риси хар-ру, інтерес, перцептивні процеси+ інтереси, потреби і здіб-ті.
