Кажучи про закони вищої нервової діяльності, перш за все необхідно засвоїти два з них: збудження і гальмування.
Збудження – це процес активації всієї нервової системи або певної ділянки, тобто перехід від стану спокою до стану активної діяльності. Процес збудження виникає лише при певній інтенсивності зовнішнього стимулу, що перевищує поріг відчуттів, властивий даному органу.
Гальмування – протилежний процес – особливий нервовий процес, який виявляється в придушенні збудження певної ділянки мозку. Безумовне гальмування включає: 1)Индукционное (зовнішнє) гальмування – екстрене припинення умовно-рефлекторної діяльності при дії сторонніх стимулів; біологічне значення його – забезпечення орієнтовної реакції на несподівано виниклий подразник. 2)Запредельное (охоронне) гальмування, яке виникає при дії стимулів, збуджуючих відповідні кіркові структури вище за властиву ним межу працездатності, і забезпечує тим самим реальну можливість її збереження або відновлення. 3)Внутреннее гальмування – це прояв внутрішніх закономірностей роботи кори. Наприклад, згасання умовних рефлексів. Так, спостерігається поступовий розпад навику, якщо його не підкріплювати вправою. До цього виду гальмування відноситься і гальмування, лежаче в основі витримки, уміння стримувати безпосередні спонуки, бажання.
Процеси збудження і гальмування утворюють основу вищої нервової діяльності. Їх динаміка накладає друк на всі акти поведінки, аж до найскладніших, а їх індивідуальні особливості визначають тип вищої нервової діяльності (темперамент). Ці два процеси постійно змінюють один одного.
Проте в мозку може виникнути домінанта – (від латів. dominans – пануючий), тимчасово пануюча рефлекторна система, що обумовлює роботу нервових центрів в даний момент і що тим самим додає поведінці певну спрямованість.
Вчення про домінанту було створене А.А.Ухтомським. Як пануюче осередок збудження, домінанта підсумовує і накопичує імпульси, поточні в центральну нервову систему, одночасно пригнічуючи активність інших центрів. Цим пояснюється системний характер і цілеспрямованість поведінки організму і основа уваги.
Принцип домінанти пояснюють закони вищої нервової діяльності.
1. Закон сили. Його можна визначити як наявність певної межі збудження, після якої нервова клітина перестає працювати, щоб не бути зруйнованою. Якщо вона продовжить працювати, то вона просто загине. Іноді потрібно всьому мозку відключитися, тоді виникає позамежне гальмування. Сильні емоційні спалахи у деяких людей доходять до так званого «емоційного шоку», тобто раптовій скутості.
2. Закон індукції (дослівно – наведення). По цьому закону взаємодіють між собою процеси збудження і гальмування. Якщо одна ділянка мозку знаходиться в стані сильного збудження, то поряд ділянки мозку, що знаходяться, починають загальмовуватися. а) Позитивна індукція: збудження розходиться віялом по мозку від ділянки збудження і область збудження розширюється. б) Негативна індукція: лежить в основі умовного рефлексу, вона ж – причина відвернення або пониженні уваги до об'єкту під впливом якої-небудь нової, сильної зовнішньої дії.
3. Закон концентрації. Здійснюється при роботі ділянки мозку з середньою силою збудження і дії подразника середньої сили. В цьому випадку ми маємо поступове посилення діяльності чітко обмеженої ділянки мозку.
4. Закон суммации. Правила суммации:
а) Два або декілька подразників дають при суммации| точну суму, точний ефект, якщо вони середньої сили.
б) Слабкий і сильний подразник в сумі дають єдиний ефект до певної межі, після|якої за законом сили ми можемо отримати парадоксальну ситуацію.
в) Декілька сильних подразників в сумі дають завжди менший ефект, чим кожен окремо.
