І Всеукраїнський з'їзд Рад.
З'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів прийняв пропозицію більшовицьки настроєних делегатів Всеукраїнського з'їзду Рад про об'єднання в єдиний з'їзд Рад робітничих та солдатських депутатів. На цьому з'їзді були представлені 82 Ради (близько 200 делегатів). Ясна річ, важко визнати легітимність такого з'їзду.
З'їзд Рад розтанув такі питання: 1) про сучасний політичний момент; 2) про організацію влади в Україні; 3) про самовизначення України; 4) про вибори Центрального Виконавчого Комітету Рад України. Порядок денний був доповнений питанням "Про Донецьке-Криворізький басейн".
Всеукраїнський з'їзд Рад розпочав свою роботу 11 грудня 1917 p. і закінчив її увечері 12 грудня. У своїх постановах з'їзд вітав жовтневе збройне повстання і встановлення радянської влади та "диктатуру пролетаріату, підтриману найбіднішйм селянством". У резолюціях "Про організацію влади на Україні" і "Про самовизначення України" з'їзд проголосив створення Української радянської республіки, про організацію влади та її відносини з Російською радянською республікою. 12 грудня з'їзд постановив, що "Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів". Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення іменували також Українською Народною Республікою.
Таким чином, в Україні фактично склалося двовладдя: більша частина України була підвладна Центральній Раді, а менша — радянському уряду.
Структуру органів влади 1 Всеукраїнський з'їзд Рад визначив, орієнтуючись на зразок, який склався в радянській Росії. Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Радами.
II Всеукраїнський з'їзд Рад.Громадянська війна і вступ у середині лютого в Україну австро-німецьких військ поставили перед Ралами ряд складних проблем у сфері державного будівництва. Для зміцнення диктатури пролетаріату потрібно було перш за все посилити представництво найбіднішого селянства у вищих органах державної влади. З цією метою за рішенням І Всеукраїнського з'їзду Рад на 15 січня 1918 р. у Харкові скликався Всеукраїнський з'їзд Рад селянських депутатів. Проте на з'їзд приїхала лише частина (78) делегатів, котрі й утворили Всеукраїнську селянську конференцію, яка розпочала свою роботу 20 січня.
З'їзд став ареною боротьби більшовиків і лівих есерів з питання про ставлення до Брестського миру. Ліві есери намагалися включити до резолюції з'їзду схвалення тактики зриву Брестського миру. Проте з'їзд підтримав підписаний Росією мирний договір в Бресті, заявивши в резолюції, що, не дивлячись на надзвичайно складне становище, в яке ставить Українську радянську республіку підписання Брестського договору, трудящі, "щоб зберегти можливість вільно розвивати завоювання соціалістичної революції, готові підписати навіть такі важкі умови". Отже, Всеукраїнський з'їзд підтримав оголошену 16 березня 1918 р. на Всеросійському надзвичайному з'їзді Рад декларацію ЦВК Рад України і делегатів від радянських організацій, в якій ратифікація мирного договору визнавалася необхідною для "закріплення соціальних завоювань Жовтневої революції і збереження Радянської влади, як вогнища революції всесвітньої". Взагалі утопічна ідея всесвітньої революції штовхала більшовиків до прийняття ряду трагічних для народу рішень.
З урахуванням умов Брестського договору на з'їзді були прийняті постанови про державний устрій України, яка проголошувалася самостійною, незалежною від РСФРР республікою. Робляться також спроби до подолання невиправданих децентралістських тенденцій у визначенні державного устрою, які у перші місяці радянської влади набули поширення як в Україні, так і в радянській Росії. Ці тенденції виникли на грунті породженої царизмом недовіри до політичної централізації. Їх посилювали ліві есери, "ліві" комуністи та анархісти, які виступали проти прагнення більшовиків закріпити свою владу на всій території України. Децентралізовані тенденції мали свій прояв у місництві та обласництві. Окремі міста і повіти проголошували себе "республіками", а' місцеві Ради — "Радами народних комісарів" (Одеса). Виникла "Миколаївська повітова соціалістична трудова комуна", яку очолила "повітова Рада народних комісарів". "Раднаркоми" були створені в Луганську і Старобільську. Дружківська Рада відмовилася підпорядковуватися Бахмуцькій повітовій Раді, оскільки це, на її думку, суперечило декрету Раднаркому про повноту влади Рад на місцях.
