Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.
Причини реформи:
-Економічна відсталість Росії.
-Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856).
-Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
-Селянські виступи
Мета реформи
Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори — поміщиків.
Наслідки реформи
-Відміна кріпосного права.
-Соціальна диференціація селян.
-Збереження поміщицького землеволодіння.
-Викупна операція
-Зниження купівельної спроможності селян.
-Обмеження самоврядування і правового статусу селян.
Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу.
Сутність селянської реформи[ред. • ред. код]
-Було запроваджено загальноросійську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.
-Кругова порука.
-Загальна відповідальність за сплату податків.
Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 році в Україні відбулося близько 3,1 тисяч селянських виступів, в яких брали участь понад 2 мільйона мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам'янсько-Слобідське заворушення.
