Розвиток капіталізму супроводжувався завершенням формування промислової буржуазії. Українська буржуазія поряд з російською, єврейською, польською та іноземною посідала чільне місце в багатьох галузях економіки краю. Особливістю на Україні було те, що одночасно з українською буржуазією значне місце в промисловості, торгівлі і сільському господарстві займала російська, єврейська і іноземна буржуазія. Якщо іноземна і російська буржуазія переважно була у важкій промисловості, то українська зосередила в своїх руках переважно цукрову, винокурну, борошномельну і інші галузі харчової промисловості. Проте єврейська буржуазія зосередила в своїх руках торгівлю і кустарне виробництво.
У період промислового розвитку ринкових відносин, що відбувся у другій половині XIX ст., змінювалися шляхи, форми та інтенсивність становлення буржуазії взагалі, і промислової зокрема. На цей процес певним чином впливало і пореформене законодавство, яке стимулювало залучення до підприємництва демократичних низів. У 60-ті роки було ліквідовано обмеження у торгово-промисловій сфері для селян і міщан. Підприємцем міг стати будь-хто, кому під силу було придбати свідоцтво на право торгівлі чи промислу. Одночасно певним категоріям промисловців надавався цілий ряд пільг. Не оподатковувалися мукомельні, олійні, цегельні, лісопильні і тому подібні заклади, розташовані за межами міст. Усе це, з одного боку, сприяло ширшій участі у промисловому будівництві менш заможних прошарків суспільства, а з іншого, - підтримувало дворянське підприємництво, що на час реформи почало поступатися місцем купецькому.
Отже, у другій половині XIX ст. суспільство, яке вступило у смугу ринкових відносин, відчувало могутній приплив господарської енергії. В результаті цього зростав кількісно і розширювався у соціальному відношенні підприємницький клас суспільства, зокрема – промисловий, який дедалі більше набував всестанового характеру. До нього залучалися родовите дворянство і рядові поміщики, знатні купці і дрібні торгівці, селянство, що скинуло ярмо рабства, інженери, юристи та адвокати, вчені, вчителі та лікарі. Саме цей клас підприємців, позбавлений традицій і станових пережитків, схильний до новаторства, став носієм соціального прогресу. Однак незавершеність буржуазних перетворень в економічному і політичному житті держави стримувала саморозвиток приватної ініціативи нижчих суспільних станів.
