У системі управління Гетьманщиною важливу роль відігравали генеральна та старшинська ради. Генеральна рада зародилася під час національно-визвольної війни як збори козацького війська для вирішення військових справ, про що свідчить і її початкова назва "Військова рада". В цей період вона набула ознак органу прямого народовладдя, але за умови, що це пряме народовладдя здійснював один суспільний стан — козацтво. З часом склад Генеральної ради за рахунок представників духовенства та міщан розширився і вона набуває певних ознак вищого представницького органу. Але вона не стала постійно діючим органом і скликалася для розв'язання найважливіших питань зовнішньої і внутрішньої політики, укладення миру.
Генеральна рада не перетворилася на орган влади й тому, що не було визначено організаційних засад її роботи, періодичності, порядку скликання. Це було зібрання великої кількості людей, у тому числі випадкових і некомпетентних. Пізніше Генеральну раду намагалися відродити гетьмани, які були прихильниками республіканського напряму розвитку України (І. Виговський, П. Дорошенко).
