Імперія гу́нів — держава, утворена за часів правління Аттіли з центром в теперішній Угорщині. Її територія включала частину Німеччини, Балкани і Україну. Пріск Панійський називав «царство Уннське». Держава межувала зі Східною Римською імперією на південному сході та із Західною Римською імперією на заході і південному заході, решта лінії кордону була нечіткою. Імперія розпалася після смерті Аттіли в 453 році в результаті боротьби наступників за владу і остаточно зникла з політичної карти близько 469 року
Походження гунів, які прокотилися Європою в п'ятому столітті залишається невідомим. Можливо вони пов'язані з хунну та пізнішими північними хунну, які були переможені та розсіяні Китаєм за три століття до цього. Проте деякі історики розглядають їх як групу кочових племен різного походження з Центральної Азії з регіону, паралельного до ранньої Скіфії.
Ставши єдиним правителем Аттіла в 447 році знову повернув гунів проти Східної Римської імперії. Його вторгнення у Балкани і Фракію було руйнівним. Крім того Східна Римська імперія потерпала і від внутрішніх проблем, таких як голод, чума, масові заворушення і землетрус в самому Константинополі. Тільки своєчасна перебудова міських стін змогла врятувати столицю від захоплення. Перемога гунів над римською армією дозволила їм практично безперешкодно рухатися землями східних римлян, але після рейду на південь до Фермопіл їх змусила відступити хвороба.
До моменту походу на захід Аттіла мав значні війська з різних племен. Зі східних племен можна назвати гунів і акацирів, роксаланів, антів, аланів. В гунське об'єднання входили і інші слов'янські племена. З германських найбільш відомі герули, остготи (на чолі з Баламиром, Теодоміром і Відеміром) і гепіди (на чолі з Адаріком). Керівництво союзними племенами здійснювалося їх власними вождями.
В 451 році війська Аттіли вийшли у похід. Його просування було направлене до Рейну. Шлях стратегічно вибрали вдало, він ішов через варварську периферію Імперії, населення якої могло стати найбільш вірогідним союзником. Загони були розділені на дві групи: одна група йшла правим берегом Дунаю і мала завдання знести передові римські укріплення, яке і виконала; інша, лівобережна, підпорядкувала своєму союзу квадів в Західних Карпатах і маркоманів в Шварцвальді. Об'єднання гунів відбулося біля витоків Дунаю.
