У III–IV ст. остготи жили у Криму і степах Приазов’я, між Дніпром і Доном. Засновником сильного остготського племені був конунг Германаріх, якого поважали за хоробрість.
Германаріху вдалося об’єднати під своєю владою різні племена від Балтії до Чорного моря (бл. 350–370 рр.), тепер у походи на Візантію вирушали разом і балтійські, і слов’янські, і сарматські, і німецькі племена.
Слов’янські племена продовжували займатися землеробством, сармати – кочовим тваринництвом. У цей час на нашій території абсолютно не будували замки і фортеці, а це означає, що ніхто не чекав нападу з боку сусідів. Доки готи жили.
Близько 370 р. у низов’ї Дону з’явилися гуни і вдерлися на багаті володіння остготів. Германаріх хоробро повів війська проти гунів, але зазнав поразки. Після цих подій готи переселилися на захід.
