Північнопричорноморські держави були, як правило, автономними полісами (містами-державами) з олігархічним або демократичним ладом. У першому випадку влада належала невеликій кількості привілейованих жителів, а в другому — всім громадянам. Однак до числа громадян при цьому не входили жінки, діти, іноземці, раби та інші залежні категорії населення міст. Рабство у Північному Причорномор'ї не відігравало такої великої ролі, як у середземно-морських містах. В основному це були домашні, а не державні раби. Їх використовували в сільському господарстві, в будинках, у ремісничих майстернях. Їхня чисельність, ймовірно, була незначною.Структура полісної — демократичної організації передбачала існування виборної законодавчої та виконавчої влади. Законодавчі функції належали народним зборам ("народу"), в яких брали участь усі громадяни, і раді, від імені яких видавали декрети і постанови.
На народних зборах вирішували питання зовнішньої політики, оборони, взаємовідносин із навколишніми племенами, організації посольств, надання громадянських прав іноземцям і привілеїв купцям, забезпечення населення продовольством у неврожайні роки; там же видавали закони про грошовий обіг і почесні декрети на честь громадян, що надавали важливі послуги місту. Всі ці питання перед передачею їхдо народних зборів обговорювали в раді, яка, крім того, перевіряла, зокрема, здібності кандидатів до займання державних посад і контролювала роботу виконавчої влади, що здійснювалася різними колегіями — магістратурами, або окремими службовцями — магістратами, яких обирали лише на один рік.
Найвищою магістратурою була колегія архонтів (вищі посадовці виконавчої влади). Були також колегії, що відали фінансами, колегії стратегів, агораномів (нагляд за ринками), астиномів (нагляд за благоустроєм міста) та ін. Суд складався з декількох відділів, кожен із яких займався визначеним колом питань. У судочинстві брали участь судді, обвинувачі, свідки.
Серед північнопонтійських полісів своєю політичною організацією виділявся Боспор. Він був об'єднанням, з одного боку, античних міст-держав, які зберігали, хоча б формально, полісну організацію і по відношенню до яких боспорський цар був архонтом. З іншого боку, до складу Боспору входили місцеві племена, для яких цей володар був царем. Вони зберігали свій одвічний устрій, звичаї, особливості побуту, а групами племен управляли вожді або царські намісники.
