Залози внутрішньої секреції, також ендокринні залози — залози, які не мають вивідних проток і серкретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції. Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються. Ендокринні залози функціонують не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. В свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну. Наука, що вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія. Процес вироблення і виділення активних речовин ендокринними залозами називають внутрішньою секрецією, а виробляються речовини - гормонами. Гормони - це біологічно високоактивні речовини, які надають специфічну дію на обмін речовин, ріст і розвиток організму. Прикладом гормону високої активності є адреналін - гормон мозкової речовини надниркових залоз. Він викликає звуження кровоносних судин у мільйон раз. В організмі гормони є регуляторами біохімічних процесів. Поступаючи в кров, гормони струмом крові розносяться по всьому організму і надають специфічну дію: змінюють інтенсивність окислювальних процесів, проникність мембран клітин, синтез: білків, жирів і вуглеводів, активність ферментів і ін.. Для підтримки зростання, життєдіяльності і розвитку організму потрібен певний рівень гормонів в крові. При недоліку того чи іншого гормону говорять про гіпофункції даної залози. Якщо гормони виробляються залозою в надлишку, то це вважають гіперфункцією. При гіпо - і гіперфункції залоз виникають ендокринні захворювання, наприклад кретинізм, базедова хвороба, діабет тощо. Відомо велика кількість гормонів, багато з яких в даний час синтезовані (інсулін, адреналін та ін.) Методи вивчення залоз внутрішньої секреції. Функції залоз внутрішньої секреції вивчають в умовах клініки і експериментально в лабораторіях. У клініки поступають хворі з гіпо - або гіперфункцією залози. Для лікування гіпофункції залози призначають замісну терапію, тобто введення гормону.В експериментальних умовах для вивчення функції ендокринних залоз використовують три методи: екстирпацію (видалення) залози, трансплантацію (пересадка) і замісну терапію.
