У крові людини є природні антитіла еритроцитів,що викликають склеювання їх- аглютинацію,тому їх називають аглютинінами і позначають α,β. Вони містяться у сироватці крові. В еритроцитах є відповідні аглютиногени А,В. Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою "0".При зустрічі аглютиніну з аглютиногенам виникає аглютинація еритроцитів і вони руйнуються. Кров людей за вмістом у ній природних антитіл поділяється на чотири основні групи. без аглютиногенів та з обомааглютинінами — (0) відоматакож як І, тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А) відоматакож як ІІ; тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В) відоматакож як ІІІ; з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ) відоматакож як IV Кожна з цих групп можемістити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(Rh). Він не визначення групи крові та резус-фактора життєво важливе для людини при переливанні крові(гемотрансфузії), тому що несумісність крові донора і реципієнта за групою чи резус-фактором може призвести до аглютинації, гемолізуеритроцитів і/чизгортаннякрові з можливістю смерті пацієнта — гемотрансфузійний шок. Людину, якійпереливають кров, називають реципієнтом. Людина, яка віддає кров – донор. При переливанні необхідно додержуватись схеми:
- (І) (І).
- (ІІ) (ІІ) (ІІІ) (ІІІ).
- (ІV) (ІV).
Тепер відомо, що кожна группа крові складається з окремих підгруп. Донором може бути кожна здорова людина у віці 18-60 років. Без шкоди для здоров’я за один раз донор можездати 250-400 мл крові (не частіше як один раз у три місяці). Здоров’я кожного донора ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Донорами не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, хворі на СНІД та деякііншівірусніхвороби. Переливають не тількицільну кров, але і її компоненти та кровозамінники. Не слід користуватися кров’ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небудь з систем відбудеться імунізація. При переливанні крові необхідно враховувати не тільки группу крові за системою АВО, але й резус-належність. У більшості (85%) людей на мембрані еритроцита є так званий білок резус-фактор, який вперше виявлений Ландштейнером таВінером в 1940 році в кровімавп макак (Macacusrbesus).
Люди, якімаютьтакуречовину, є резус позитивними (Rh+), а ті, що не мають - (Rh¯). При переливаннінесумісноїкрові за Rhабо ж привагітності, коли мати є Rh (-), а дитина – Rh (+), виникає резус конфлікт.
Для попередженняускладнень перед переливаннямкрові
· Визначають группу крові хворого та донора,
· резус-приналежність хворого,
· роблять пробу на індивідуальну сумісність,
· пробу на резус-сумісність,
· біологічну пробу, якщо потрібно.
