Складна форма пристосувальної поведінки здійснюється завдяки взаємодії процесів збудження і гальмування. Збудження забезпечує активність відповідних центрів і рефлекторних реакцій, гальмування — її затримку. Розрізняють 2 форми гальмування : безумовне(зовнішнє) та умовне( внутрішнє). Умовним гальмуванням називають такий вид затримки нервового процесу , який розвивається в тому ж самому нервовому центрі, до якого адресований подразник . Гальмування завжди розвивається в тому випадку коли умовний подразник не підкріплюється безумовним. Саме це явище лежить в основі різних форм гальмування, а саме: згашувального, диференціювального, запізнюючого та умовного. У разі припинення підкріплення умовного подразника починається активне гальмування того умовно-рефлекторного зв’язку, який втратив своє значення. Якщо не підкріплювати один з них, то кінець кінцем тварина починає диференціювати ці подразнення, відрізняти корисне від некорисного. Умовне гальмування — це припинення реакції в тому випадку, коли до позитивного умовного рефлексу приєднується негативний, який пригнічує раніше вироблену умовно-рефлекторну реакцію. Запізню- юче гальмування виникає тоді, коли умовний подразник не підкріплюється протягом двох-трьох хвилин, а з приєднанням до нього безумовного подразника у нервовому центрі умовного рефлексу розвивається процес гальмування. Походження умовного гальмування — одне з найбільш складних і маловивчених питань. Доведено, що це активний процес, який проявляється у напруженій функції нервових клітин. Висунуто кілька гіпотез про нейрофізіологічні механізми внутрішнього гальмування. Одні вчені пов’язують його з біохімічними змінами передачі у си- напсах, інші на передній план висувають електролітичні пригнічення одних нейронів іншими та зниження лабільності нервових клітин.
