18. Предмет, методи і завдання фізіології. Короткий огляд історії фізіології.

Фізіологія — наука про процеси, що протікають в живих організмах і забезпечують їх існування в навколишньому матеріальному світі. Фізіологія розкриває закони, по яких здійснюються функції цілісного тваринного організму, його органів, тканин, кліток і складових їх структурних одиниць. Предметом вивчення фізіології є функції живого організму, їх зв'язків між собою, регуляція і пристосування до навколишнього середовища, походження і розвиток в процесі еволюції і індивідуального розвитку особини. Основними завданнями вивчення вікової фізіології є наступні: вивчення особливостей функціонування різних органів і систем та організму в цілому; Виявлення екзогенних і ендогенних факторів, що визначають особливості функціонування організму в різні вікові періоди; Визначення об'єктивних критеріїв віку (вікові нормативи); Встановлення закономірностей індивідуального розвитку.Методи:  Метод дослідження — це спостереження за поведінкою тварин у різних умовах. І. П. Павлов, спостерігаючи «психічне» слиновиділення у собак, відкрив нову форму зв'язку організму з навколишнім середовищем — умовний рефлекс і розробив об'єктивну методику вивчення кіркових процесів. Метод гострих дослідів. Суть його по­лягає в спостереженні за діяльністю певних органів — печінки, під­шлункової залози, нирок та ін. на тварині, що знаходиться під наркозом. Метод екстирпації та пересадження органів застосовується з ме­тою вивчення фізіологічного значення залоз внутрішньої секреції та інших органів. Пересаджують вирізаний орган іншій тварині або тій са­мій, але в інше місце (наприклад, нирку пересаджують у область шиї). Метод мічених атомів супроводжується введенням у організм радіоактивних ізотопів, які виділяють а, р і у промені. З допомогою такої методики можна вивчати проміжний обмін речовин, усмоктування у шлунку, кишках, оновлення білків у тому чи іншому органі і в цілому організмі. Працюючи з ізотопами, потрібно дотримуватись правил особистої безпеки. Метод утворення умовних рефлексів широко використовується для вивчення вищої нервової діяльності (поведінки) тварин. Осно­вним правилом при цьому є збіг у часі умовного подразника (звуку, світла) з безумовним (дачею харчу, больовим подразненням) і щоб умовний подразник передував безумовному. Метод моделювання. Знання фізіологічних закономірностей, їх кількісного і якісного взаємозв'язку дозволило створити спеціальні апарати, що імітують, нагадують собою той чи інший орган, наприклад, модель нервової клітини, модель штучного серця та інші. Розвиток фізіології здебільшого визначався досягненнями анатомії та інших природничих наук. Перші відомості про функції організму викладено в працях Гіппократа (460— 377 рр. до н.е.). Виникнення фізіології як науки пов'язане з працями Уїльяма Гарвея, який відкрив замкнений кровообіг (1628 р.). Важливе значення для подальшого розвитку фізіо­логії на матеріалістичній основі мало відкриття «про відобра­жену діяльність організму», зроблене в XVII ст. французьким ученим Р. Декортом (1596—1650рр.). Інтенсивний науковий розвиток фізіології почався в XIX ст. До того його гальмували панівні метафізичні концепції про абсолютну незмінність природи, наявність в організмі якоїсь нематеріальної життєвої сили, що спрямовує біологічні процеси. Вчені розглядали природні явища та поведінку живих істот ізольовано одне від одного, не в динаміці, а в стані спокою.Значний внесок у розвиток фізіології в XIX ст. зробили вчені різних країн: у Франції — К. Бернар (1813—1877 рр.), Німеччині — Е. Дюбуа-Реймон (1818—1878 рр.), Англії — Ч. Шеррінгтон (1885—1949 рр.), США — В. Кеннон (1871—1945рр.) та ін.Батьком російської фізіології називають І.М. Сєченова (1829—1905 рр.). У своїй праці «Рефлекси головного мозку» (1863 р.) І.М. Сєченов сформулював матеріалістичне уявлен­ня про діяльність головного мозку, яка відбувається за прин­ципом рефлексу і підлягає не лише спостереженню, а й вивченню.