В усіх інших вищих рослин домінуючим, є спорофіт. Нестатевим поколінням (спорофітом) у щитника є сама рослина, з кореневищем (підземним пагоном), коренем і листками – вайями. Ядра клітин мають диплоїдний набір хромосом. З нижнього боку листків на потовщеннях – плацентах, закладаються спорангії. Вони округлої форми, але дещо сплющені з боків, сидять на коротких ніжках. У більшості папоротей спорангії розвиваються на звичайних листках, а в деяких – на видозмінених, що називають спорофітами. У багатьох папоротей спорангії розміщуються на плацентах групами – сорусами. Кожен сорус зверху покритий ідузіумом, що виростає з плаценти. Кожен спорангій розвивається з меристематичного горбочка. Причому зовнішні його клітини утворюють оболонку спорангія, а внутрішні – археспоріальну тканину. Зовнішні клітини археспорангія дають початок вистилаючому шару, або тапетуту, а внутрішні після деяких мітотичних поділів – спорогенній тканині. Клітини спорогенної тканини багато разів діляться мітотичнo (останній поділ їх буде мейотичний) з утворенням тетрадигаплоїдних клітин, які після утворення оболонок роз’єднуються. Це й є спори статевого розмноження. Дозрілі спори мають дві оболонки. Зовнішня (екзина) товста і бугриста, темно-бурого забарвлення, а внутрішня (інтина) тонка, еластична. Розкриття спорангія і звільнення дозрілих спор відбувається за допомогою фіброзного шару, в якого клітини мають нерівномірно потовщені оболонки. При зневодненні фіброзне кільце випростовується і розриває протилежну стінку спорангія з тонкостінних клітин і спорангій відкривається. Виштовхнуті із спорангія спори висипаються. Розповсюджуються вони вітром або водою і, потрапляючи в сприятливі умови, проростають, утворюючи заростки. Вони мають вигляд багатоклітинних маленьких зелених серцеподібної форми пластинок. До грунту пластинки прикріплюються ризоїдами. Тіло кожного заростка (гаметофіта) складається з гаплоїдних клітин і є гаплобюнтом. Гаплобіонтом морфологічно зовсім не схожий з диплоїдною рослиною – диплобіонтом (спорофітом). Через деякий час на нижній частині заростка виникають гаметангіі – спочатку антеридії, потім архегонії. В антеридіях і архегоніях з редукцією кількості хромосом формуються гамети-сперматозоїди і яйцеклітини. У більшості папоротей гаметофіти є наземними, асимілюючими двостатевими формами. Антеридії папороті, що розглядається, мікроскопічні, за фор¬мою мішкоподібні, з одношаровою стінкою. Всередині кожного антеридія розвиваються сперматогенні клітини, з яких виникають сперматозоїди, які мають джгутики. Архегоніі, як і в інших спорових рослин, колбоподібної будови і теж з одношаровою стінкою. Розширена частина архегонія – черевце, заглиблене в тканинузаростка, а звужена його частина – шийка, що більш-менш висовується назовні. У черевці знаходиться яйцеклітина з великим ядром і черевна канальцева клітина, шийка вміщує кілька шийкових канальцевих клітин. З дозріванням архегонія шийка розкривається, канальцеві клітини ослизнюються і утворена слизиста речовина виходить у воду і хімічно діє на сперматозоїди, що вийшли з антеридіїв. Рух сперматозоїдів до архегоніїв і проникнення їх до черевця, де містить¬ся яйцеклітина, підкоряється законам хемотаксиси. З прониклих сперматозоїдів лише один зливається з яйцеклітиною, запліднюючи її. Решта сперматозоїдів гинуть. Запліднена яйцеклітина вкривається оболонкою і ділиться мітотично. Процес поділу і розвиток зиготи відбувається досить інтенсивно, і незабаром виникають усі частини зародка, властиві папороті: корінь, первинний листок, стебло і ніжка, якою зародок прикріплюється до заростка. Перші листки найчастіше не схожі з листками дорослої папороті, але згодом ця відмінність зникає. Молодий зародок спочатку розвивається за рахунок запасів поживних речовин, що є в заростку, але через деякий час він руйнується і відмирає. В цей час молода рослина повністю переходить до самостійного живлення. У папороті закономірно змінюються не лише ядерні фази, межами яких є утворення мейоспор (перехід від диплофази до гаплофази) і статевий процес (перехід від гаплофази до диплофази), а й два різних за виглядом і функціями самостійних покоління рослин: нестатеве (диплоідний спорофіт) і статеве (гаплоїднийгаметофіт). Відтворення собі подібного відбувається лише через одне покоління. У папоротей спорофітом є багаторічна рослина з добре розвиненими вегетативними органами, яка відповідно пристосована до життя в наземних умовах. Гаметофіт – невелика, майже мікро¬скопічна, таломна, короткочасна рослина, пристосована до вико¬нання статевого розмноження. Тобто обидва покоління морфоло¬гічно, цитологічно і за своїми функціями різні. Таку зміну поко¬лінь називають гетероморфною. У папороті кожна зигота здатна розвиватися в спорофітну рослину, яка утворює мільйони мейо¬спор. Тому біологічне значення нестатевого покоління полягає у підвищенні здатності виду до розмноження і розселення.
