Пронизуючи густо в усіх напрямках товщу материнських порід, корені не лише подрібнюють їх механічно, але й змінюють хімічний склад їх, бо весь час виділяють секрети, які приводять в активний стан руху малорозчинні речовини грунту. Цьому сприяє також вибіркове поглинання коренями з грунту певних катіонів і аніонів. Винятково важливу роль у процесах ґрунтоутворення відіграють і органічні речовини, які залишаються після відмирання кореневої системи. Органічні речовини мінералізуються під дією грибів і бактерій або за певних умов утворюють гумус. Вони є істотним джерелом збагачення грунту доступними для живлення рослин сполуками азоту і мінеральних речовин. Корені багатьох рослин людина використовує з різною метою: для вегетативного розмноження — м'яти, малини й інших коренепаросткових рослин, для закріплення грунтів від ерозії шляхом насаджень, у фармацевтичній промисловості— зозулинця, любки дволистої; в хімічній — хвойних рослин; харчовій — буряку, моркви, цикорію, батату тощо. Прищіпуванням головного кореня, внесенням в грунт добрив, регулюванням водного, повітряного та температурного режиму можна певною мірою керувати формуванням кореневої системи, що й здійснюють при вирощуванні культурних рослин.
