Корінь виконує ряд основних функцій:
- поглинання з грунту і транспортування до надземних органів води з розчиненими в ній мінеральними речовинами;
- закріплення рослини в грунті.
Крім зазначених функцій корінь синтезує амінокислоти, часто служить вмістищем запасних речовин і виконує роль органу вегетативного розмноження. Нерідко корінь вступає у складні біологічні зв'язки з бактеріями і грибами. Функцією закріплення в грунті і поглинання розчинів обумовлене велике розгалуження кореня та збільшення його поверхні шляхом утворення кореневих волосків. Роль кореня як провідного органа забезпечується розвитком в осьовому циліндрі провідних тканин. В зв'язку з тим, що корінь часто виконує й інші функції, форма і будова його може зазнавати різних метаморфоз. Корені виділяють ферменти і вітаміни,потрібні для мікроорганізмів,що беруть участь у мінералізації поживних речовин в доступних для рослини формах. Розвиток коренової системи залежить від індивідуальних особливостей рослин та екологічних факторів. Рослини,що ростуть в умовах з недостатньою кількістю вологи,розвивають більш потужну кореневу систему порівняно з рослинами вологих місцевостях зростання. Загальна довжина коренів,наприклад однієї рослини ярої пшениці сягає 450 м, ячменю -1000м, вівса 1300м. У багатьох дерев*янистих порід коренева система розвинена краще. Вона заходить глибоко в грунт і одночасно поширюється далеко в ширину. Наприклад у плодових дерев корені заходять за межі крони в 2-5 разів перевищуючи її діаметр.
