Корінь є підземний осьовий орган з верхівковим тривалим ростом, здатний до галуження. Кінець кореня, як правило, вкритий чохликом. Бокові гілки закладаються в зоні перициклу, тобто в глибинній тканині, розміщеній під коровою паренхімою. Листки на корені відсутні, і це одна з характерних його морфологічних особливостей. Корінь виконує ряд основних функцій: 1) поглинання з грунту і транспортування до надземних органів води з розчиненими в ній мінеральними речовинами; 2) закріплення рослини в грунті. Крім зазначених функцій корінь синтезує амінокислоти, часто служить вмістищем запасних речовин і виконує роль органу вегетативного розмноження. Нерідко корінь вступає у складні біологічні зв'язки з бактеріями і грибами.Функцією закріплення в грунті і поглинання розчинів обумовлене велике розгалуження кореня та збільшення його поверхні шляхом утворення кореневих волосків. Роль кореня як провідного органа забезпечується розвитком в осьовому циліндрі провідних тканин. В зв'язку з тим, що корінь часто виконує й інші функції, форма і будова його може зазнавати різних метаморфоз. За винятком мохів, корінь властивий всім сучасним вищим рослинам. Лише в деяких водяних рослин — куширу, пухирчатки, ряски та рослин з гетеротрофним живленням (кораловця, повитиці) корені зазнали повної редукції в зв'язку з особливим середовищем і способом життя. У безкореневих рослин вбирання води і поживних речовин здійснюють інші вегетативні органи — стебло, листки та їх похідні утворення.
