Ряд Осетроподібні – невелика за кількістю видів (близько 25) група кісткових риб. У них переважно хрящовий скелет, кістки трапляються лише у черепі. Хорда зберігається протягом усього життя риби, а плавальний міхур має зв'язок з кишечником. Передня частина голови в осетроподібних видовжена і називається «рило». Луска має вигляд великих кісткових щитків, які п'ятьма рядами проходять уздовж тіла. Крім того, на шкірі є багато дрібних лусочок.
Осетроподібні, як правило, живляться тваринною їжею, переважно безхребетними (ракоподібними, молюсками тощо), їжу збирають за допомогою рила, розпушуючи ним дно. Великі за розмірами види (як-от, білуга) можуть живитися рибою, а іноді й молодими тюленями. Білуга - найбільший представник осетроподібних - інколи сягає маси до 1,5 т при довжині тіла близько 9 м (мал. 162). Але тепер такі велетні майже не трапляються, бо людина інтенсивно веде промисел цих риб, і тому вони не можуть досягти свого максимального віку. До речі, осетроподібні можуть жити до 100 років, а статевозрілими стають на 4-20-му році життя. Для них характерна велика плодючість (від 1,5 тис. до 5 млн ікринок). Більшість осетроподібних - це прохідні риби, які мешкають у морі, а на нерест заходять до річок.
В Україні відомі такі види осетроподібних: білуга чорноморська, осетри азово-чорноморський та атлантичний, стерлядь (єдиний прісноводний представник), севрюга (мал. 162).
Осетроподібні мають велике промислове значення. Людина споживає їхнє високоякісне м'ясо, ікру (так звану чорну ікру) і навіть хорду. Але через інтенсивний промисел та зміни у довкіллі (спорудження гребель, забруднення та зміління водойм тощо) чисельність цих риб різко знизилася. Тому промисел осетрових обмежений. Деяких осетроподібних людина розводить штучно. Завдяки селекційній роботі виведено гібрид білуги та стерляді - бістер, який має високі поживні якості й швидко росте.
Ряд Оселедцеподібні. Тіло оселедцеподібних риб сплощене з боків, а забарвлення переважно сріблясте. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою, промені плавців м'які, плавальний міхур зберігає зв'язок із кишечником. Більшість видів цих риб мешкає у товщі води, живлячись дрібними організмами. Налічують близько 300 видів цих цінних промислових риб.
Найвідомішими є атлантичний та тихоокеанський оселедці, довжина їхнього тіла сягає 40-50 см. Атлантичного оселедця, що живе у Балтійському морі, називають салакою. В Чорному морі поширений чорноморський оселедець (мал. 163) (довжина тіла - до 40 см, маса - до 1 кг). Частина особин цього виду заходить на нерест у Дунай, їх називають дунайським оселедцем. Чорноморські оселедці можуть запливати й в інші річки (такі, як Дніпро, Південний Буг), але у незначній кількості. У Чорному морі також трапляється кілька, тюлька та інші дрібні види цього ряду. У Дніпровських водосховищах виникла особлива прісноводна форма тюльки. У Чорному та Азовському морях мешкає європейський анчоус, або хамса.
Ряд Лососеподібні. У лососеподібних тіло округлої, валькуватої форми або трохи стиснуте з боків. Характерною їхньою ознакою є наявність особливого жирового плавця, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим. У нього немає променів. Плавальний міхур цих риб протягом усього життя зберігає зв'язок із кишечником.
Більшість видів лососеподібних – прохідні риби, але деякі постійно живуть у прісних водоймах. Наприклад, форель живе у гірських річках, її штучно розводять у рибних господарствах Карпат і Криму. Значна кількість видів лососеподібних поширена в морях Далекого Сходу (наприклад, кета, горбуша) або півночі (сьомга) (мал. 163). В Україні поширені такі види: харіус європейський, форель райдужна, дунайський і чорноморський лосось. Лососеподібні -промислові риби, їх цінують за високоякісне м'ясо (так звана червона риба) та ікру («червона ікра»).
Ряд Коропоподібні. Цей ряд налічує близько 3 тис. видів. Коропоподібні мають м'які промені плавців, щелепи беззубі, але є так звані глоткові зуби, розташовані на задній зябровій дузі (мал. 148). Вони слугують для подрібнення їжі (безхребетні тварини, водорості, вищі рослини та ін.). Плавальний міхур цих риб протягом усього життя зберігає зв'язок із кишечником. Більшість видів коропоподібних поширена у прісних водоймах, але деякі (як-от, вобла, тарань) здатні мігрувати на нерест в опріснені ділянки морів (мал. 164).
Коропоподібні мають велике промислове значення. Всім .відомий свійський короп. Його диким предком є сазан (мал. 163). Коропа штучно розводять з давніх-давен, виведено багато його порід (наприклад, дзеркальний, український коропи). Порода - це штучно створена людиною група особин одного виду, що характеризуються певними корисними для неї ознаками. Представники деяких порід коропів можуть сягати маси до 20 кг при довжині тіла до 1 м. Вирощують коропа у рибних господарствах до товарної маси 0,5-2 кг, якої він сягає у віці 2-3 років. Короп стає статевозрілим у віці 3-5 років, його плодючість -- 600-800 тис. ікринок.
В Україні поширено багато видів промислових коропоподібних: карась, лящ, плітка, лин та ін. (мал. 164). Білого амура і товстолобика завезли в Україну з річок Далекого Сходу. Оскільки у природних водоймах України вони розмножуватись не можуть, їх розводять штучно у ставкових господарствах і випускають у природні водойми. Всім відомі золоті рибки, яких розводять в акваріумах, їх було виведено у стародавньому Китаї від сріблястого карася ще 5 тис. років тому.
