Для представників покривників характерні такі особливості: тіло вкрите оболонкою (тунікою); типові риси організації хордових наявні лише в ювенільних особин або на одній зі стадій онтогенезу; властивий складний життєвий цикл; низький рівень метаболізму, певне спрощення будови організмів; за способом харчування – фільтратори; всі покривники – гермафродити.
Систематика й походження. Підтип покривники охоплює три класи: Асцидії (Ascidia), Сальпи (Salpae), Апендикулярії (Appendiculariae). Асцидій поділяють на три ряди (Monascidiae, Synascidiae, Pyrosomata), сальп – на два ряди: барильники (Cyclomyria) і власне сальпи (Desmomyria). Разом із аппендикуляріями їх об’єднують у групу пелагічних покривників. Цій групі деякі дослідники присвоюють ранг класу.
Сьогодні в морях і океанах налічують близько 1 400 видів покривників, з них асцидій – 1 300, апендикулярій – 75, сальп – 25 видів.
Покривники (Tunicata), підтип тварин типа хордових. У більшості О. тіло мішкоподібне або боченкообразноє. Довжина від 0,3—2,5 см (аппендікулярії) до 50 см (деякі асцидії) і навіть до 30 м-код (колонії піросом). Тіло О. поміщене в ту, що виділяється зовнішнім епітелієм оболонку — туніку (звідси назва) драглистої або хрящової консистенції; речовина туніки близька до целюлози. В аппендікулярій хорда є в личинок і дорослих форм, в останніх О. — лише в личинковому стані. Рот переходить у велику глотку, що несе функцію не лише їди, але і дихання; глотка пронизана зябровими щілинами, що сполучаються із зовнішнім середовищем або безпосередньо (аппендікулярій), або через особливу порожнину — клоаку, куди відкриваються також задня кишка і протоки статевих залоз (асцидії, сальпи). З клоаки назовні веде клоачне отвір. Кровоносна система складається з сердечного мішка і великої або малої розвиненої мережі лакун. Центральна нервова система представлена мозковим ганглієм на спинній стороні тіла і спинним нервовим стволом, що відходить від нього. Органи чуття розвинені слабо. О. — гермафродити . Поряд із статевим розмноженням у них широко поширено і безстатеве (брунькування); зустрічається чергування статевого і безстатевого поколінь (наприклад, в сальп). Розвиток у О. інколи дуже складне і може супроводитися регресивним метаморфозом (наприклад, в асцидії).