Диктіостель утворилася з сифоностелі шляхом розриву трубки з утворенням меристелей - окремих концентричних судинно-волокнистих пучків, розділених серцевинними променями, тобто диктіостела розпалася на окремі пучки. Цьому сприяв розвиток листків і бічних гілок, провідні системи яких при входженні в стебло утворюють листкові й гілкові лакуни. У диктіостелі багато паренхіми, з якою стискаються провідні елементи: серцевина, серцевинні промені, листкові та гілкові лакуни, перицикл. Зустрічається вона в кореневищах чоловічої папороті.