Еволюція стели. Стелою (гр. stela — стовп) називають всю систему тканин, що розміщуються в центральному циліндрі стебла.
Один з етапів — перехід до сифоностели (гр. siphon — трубка і stela), яка характеризується появою серцевини в центрі стебла; серцевина буває оточена суцільним кільцем провідних тканин. Вона характерна для вищих спорових та судинних рослин. У процесі дальшого розвитку паренхіма з ксилеми поширюється у флоемну частину, утворюючи серцевинні промені, які розділяють центральний циліндр на окремі групи, або провідні пучки. Сифоностела дає початок диктіостелі (гр. dictyon — сіточка і stela), яка характеризується тим, що провідні тканини розділяються паренхімою на окремі ділянки; вона властива папоротям.