Завдяки великій своїй поверхні листок підпадає впливам зовнішніх факторів — вітру, дощу, снігу. Щоб протидіяти впливу зовнішнього середовища, в ньому утворюється механічна тканина, яка і надає міцності, розташовуючись найчастіше навколо судинно-волокнистих пучків-жилок. У листків великого розміру механічна тканина може залягати суцільним шаром під краєм пластинки (півники, новозеландський льон). Хвоя сосни під епідермісом має суцільний шар потовщених клітин гіподерми, які теж виконують механічну роль.
Особливо укріплює свої тканини листок в місцях поділу на окремі долі, тут розвивається механічна тканина або потовщуються клітини епідермісу. Це захищає листок від розривів.
Механічна тканина представлена, головним чином, коленхімою та склеренхімою, але можуть бути і склереїди. У черешках листків пальми, юкки, драцени склеренхіма розвинена в такій мірі, що волокна її мають навіть промислове значення.
Анатомічна будова листка різних систематичних груп рослин відрізняється між собою та змінюється залежно від вологи, освітлення, розташування їх по стеблу.
