М’язова тканина виконує функцію руху. Характерною особливістю є здатність здійснювати вимушені та невимушені скорочення, завдяки скоротливого апарату, який представлений системою міофіламентів, утворених білками актином і міозином.
До м’язових тканин відносять: непосмуговану (гладку) — стінки внутрішніх органів та кровоносних судин; посмуговану (попереково-смугасту) - скелетна та серцева.
Непосмугошана м'язова тканина розвивається із мезенхіми.
Структурною одиницею є гладкий м’яз веретеноподібної форми,ядра паличкоподібні, розташовані центрально.
Опорний апарат представлений двошаровою сарколемою. Зовнішній шар базального типу складається із еластичних і аргірофільних (ретикулярних волокон), які утворюють пружний каркас гладкого міоцита, забезпечуючи збереження форми клітин.
Внутрішній шар - міолема, яка утворює багато численні вип’ячування всередину, що переходять в піноцитарні везикули, які депонують іони кальцію, необхідні для роботи скоротливого апарату. Разом з ядром, мітохондріями і гранулами глікогену кавеоли утворюють трофічний апарат гладкого міоцита. Скоротливий апарат утворюють міофіламенти ( актинові та міозинові). Гладкі м’язові клітини функціонують не ізольовано, а комплексами (10-12 штук). Завдяки наявності послідовної інервації м’язові волокна внутрішніх органів скорочуються послідовно у вигляді перистальтики. Гладкі м’язові волокна здатні до регенерації. Гладкі міозити поділяються мітозом, при цьому камбієм служать адвентиціальні клітини сполучної тканини, що забезпечують оновлення клітин.
