Будова річкового рака. Тіло гетеромерно сегментоване, поділяється на три відділи: голову, груди і черевце. Голова зливається із сегментами грудей, тому їх нерідко поєднують в один відділ - головогруди, вкритий зверху цільним щитовидним покривом - карапаксом. Сегменти кожного відділу тіла несуть членисті кінцівки. Для ракоподібних характерні двогіллясті кінцівки, що є похідними від дволопатевих параподій кільчастих червів. Членики голови несуть дві пари антен, а також три пари жувальних кінцівок: пари мандібул (верхньощелепні кінцівки), і дві пари максіл (нижньощелепних кінцівок). Основна функція мандібул і максіл - розривання і перетирання їжі. Грудний відділ несе три пари ногощелеп (їхня основна функція - утримання шматочків їжі в роті) і п'ять пар ходильних кінцівок. Перша пара ходильних кінцівок найбільш розвинена і перетворена в клішні (використовуються для захисту та нападу). Членики черевця несуть дві пари копулятивних кінцівок (у самців, у самок вони скорочені), три пари двогіллястих ніг, на яких самки виношують ікру, пару плавальних пластин, що виконують функцію весел або ласт (т.зв. "хвіст"). Останній сегмент (тельсон), має сплощену форму, на ньому відкривається анальний отвір. Кінцівки ракоподібних пристосовані для виконання рухової і дихальної функції, уловлювання, утримання і подрібнювання їжі.Травна система представлена: ротовим отвором (який оточують щелепи і ногощелепи), стравоходом, шлунком, середньою кишкою, куди впадають протоки печінки, і задньою кишкою, що відкривається на тельсоні (останньому сегменті тіла) анальним отвором.Кровоносна система - незамкнена, є трубчасте серце (у деяких нижчих ракоподібних відсутнє), від якого відходять артерії. З артерій кров виливається в лакуни (порожнини тіла, не оточені стінками, на відміну від кровоносних судин) – тому кажуть, що система незамкнена. Кров безбарвна або блакитна.Дихання здійснюється розчиненим у воді киснем, за допомогою зябер. Останні являють собою вирости ходильних кінцівок і ногощелеп, що знаходяться усередині тіла під карапаксом (у річкового рака, крабів, креветок, лангустів і ін.). Циркуляція води навколо зябер здійснюється в результаті руху кінцівок, на яких сидять зяброві вирости.Видільна система. У ракоподібних не розвинені мальпігієви судини, і функція виділення здійснюється видозміненими метанефридіями. Вони відкриваються в області антен і максіл і називаються відповідно антенальними („зеленими”) і максілярними залозами.Нервова система ракоподібних представлена "головним мозком" (утвореним надглотковим ганглієм), що з'єднується навкологлотковими тяжами з підглотковим ганглієм, від якого починається черевна нервова драбинка, що складається зі зближених вузлів (по два в кожнім сегменті), з'єднаних попарно поперечними містками (конективами), які утворюють в два нервові ланцюжки. До органів чуття відносяться: очі фасеточної будові, органи дотику і нюху у вигляді щетинок, що сидять на антенах; в деяких є також органи рівноваги, що дозволяють орієнтуватися за силою тяжіння.Кінцівки різних тагм і сегментів тіла мають різну будову та функції, та все ж можна охарактеризувати загальний планїх будови. Кожна кінцівка складається з основної частини — протоподита, що має один—три членики, від неї відходить двогілляста частина — телоподит. Зовнішня гілка — екзоподит та внутрішня — ендоподит мають різну, часто велику, кількість члеників. У багатьох ракоподібних на певних сегментах тіла від протоподита відходять також один-два дихальні відростки — епіподити, що виконують функцію шкірних зябер. Кінцівки голови представлені п'ятьма парами. Перші з них — антенули, як правило, одногіллясті, й лише у представників класу Malacostraca розщеплюються на дві й навіть три гілки. Найчастіше антенули функціонують як органи чуття (дотику, нюху), хоч іноді можуть брати на себе й плавальну функцію або ставати органами прикріплення. Друга пара кінцівок — антени — типово двогіллясті, але нерідко одна з гілок редукується. Так, у всім відомого річкового рака ендоподит антен утворює довгий членистий ≪бич≫, тоді як екзоподит має вигляд короткої пластинки. Третя пара кінцівок — жувальця, або мандибули, відіграє головну роль при подрібненні їжі. Мандибули тільки у личинок (наупліус) двогіллясті; у більшості дорослих форм телоподит майже повністю зникає, протоподит утворює жуйну лопать і перетворюється на масивну зазубрену верхню щелепу. Наступні дві пари кінцівок — нижні щелепи, або максили, — багато членисті, з ніжним телоподитом; членики протоподиту мають спеціальні жуйні відростки. Грудні кінцівки або всі однакові, або передні (1—3 пари) видозмінюються в ногощелепи. Вони втрачають рухову функцію й беруть участь у захопленні та подрібненні їжі.
