Методи навчання — це способи й прийоми спільної впоряд- 11 нашої, взаємопов язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої ті оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок на їх виховання й різнобічний розвиток.
Методи навчання за широтою застосування поділяються на загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яким предметам) і спеціальні (застосовуються для викладання певних предметів).
За ступенем пізнавальної активності учнів методи поділяються на: методи готових знань (учні пасивно сприймають подану вчителем інформацію, запам’ятовують її, а в разі необхідності — відтворюють) та дослідницькі (передбачають активну самостійну роботу учнів із засвоєння знань — аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення й перевірка гіпотез, формулювання висновків).
Залежно від мети навчання виокремлюють такі методи: здобуття нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці; творчої діяльності; закріплення знань, умінь і навичок; перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок.
Для методики викладання біології важливою є класифікація методів навчання за джерелом знань, оскільки визначає доцільність застосування різноманітних засобів навчання, особливо натуральної та образотворчої наочності. В шкільній практиці й методичній літературі з біології методи навчання за джерелом знань традиційно поділяються на три групи: словесні (розповідь, лекція, бесіда, пояснення, ін- структаж, робота з підручником), наочні (ілюстрування, демонстрування наочних посібників або дослідів, спостереження), практичні (вправи, лабораторні й практичні самостійні роботи). Кожен із них може бути більш або менш активним.
Досить важливою є класифікація методів навчання за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів із засвоєння змісту освіти:
• пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний (учи- і ель організовує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення й запам’ятовування її в готовому вигляді);
- репродуктивний (учитель дає завдання, в процесі виконання якого учні відтворюють матеріал або способи діяльності й здобувають уміння застосовувати знання за зразком);
- проблемного викладу (вчитель формулює проблему й розв’язує її, ;і учні стежать за ходом творчого пошуку, тобто учням надається своєрідний еталон творчого мислення);
- частково пошуковий, або евристичний (учитель формулює проблему, поетапне розв’язання якої здійснюють учні під його керівництвом; при цьому поєднуються репродуктивний і творчий способи діяльності учнів);
- дослідницький (учитель ставить перед учнями проблему, а вони ро ї в’язують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, добираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо)
За бінарною класифікацією виокремлюють дев’ять груп методів, у яких одні й ті самі методи можуть виступати менш або більш активними:
- словесно-ілюстративні, словесно-пошукові, словесно-дослідницькі
- наочно-ілюстративні, наочно-пошукові, наочно-дослідницькі;
- практично-репродуктивні, практично-пошукові, практично-дої лідницькі.
Саме пошукові й дослідницькі види словесних, наочних і пракіичних методів і слід вважати активними методами навчання.
За логікою побудови навчального матеріалу розрізняють індуктивні, дедуктивні й традуктивні методи; за логікою викладання —аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичт аналітико-індуктивні, синтетично-дедуктивні, за ступенем самостійності учнів у процесі навчання —подавальні методи, методи взаємодії вчителя та учнів,), методи самостійної роботи учнів', за способом рої в’язання пізнавального завдання—емпіричні.
