Залежно від рівня розвитку науки біології та її практичного використання конкретний зміст біологічної освіти з часом змінюється. Періодичне оновлення програм із біології є закономірністю розвитку методики її навчання. Тому дуже важливо чітко визначити й усвідомити вихідні принципи побудови шкільного курсу біології. Принципи добору інформації та її структуруван-ня дають змогу конкретизувати ідеї сучасної біологічної картини світу, перекинути місток між ними та реальним процесом навчання. Під принципами розуміються ті положення, які вказують загальний напрям діяльності з формування змісту навчального предмета.
Основним принципом конструювання змісту навчального матеріалу є принцип фундаменталізації знань. Поняття «фундаменталізація» досить співзвучне за трактуванням поняттю «генералізації», тому доцільно з'ясувати їхню відмінність.
У процесі вивчення основ біологічних наук у школі діє принцип генералізації. Його реалізація пов'язана з такими актуальними методичними проблемами, як збільшення обсягу знань, скорочення терміну їх вивчення, компактніший виклад навчального матеріалу. Генералізація саме й спрямована на виявлення того мінімуму знань, який дає змогу успішно виконати навчально-виховні завдання, що стоять перед сучасною школою. Вона поєднується з відбором укрупнених одиниць — стрижнів знань, навколо яких конструюється весь програмний матеріал. Таким чином, принцип генералізації навчальних знань як принцип побудови змісту шкільних курсів природничих наук означає вимогу фіксувати в мінімальному обсязі знань такий зміст, який характеризується великим пізнавальним навантаженням. Разом із тим він передбачає концентрацію необхідного й достатнього матеріалу фактологічного характеру навколо того чи іншого стрижня.
Під фундаменталізацією змісту біологічної освіти здебільшого розуміють об'єднання програмного матеріалу навколо основоположних ідей, законів, понять конкретної науки, тобто тих, що визначають структуру моделі реальної дійсності: відображують фундаментальні властивості природи й водночас є універсальними засобами пізнання, а також інформують про найзагальніші властивості живої матерії.
Один із продуктивних підходів до розв'язання проблеми фундаменталізації знань полягає в систематизації знань про цілісну природу на основі виділення головних ідей і законів її розвитку: ідеї збереження (закон збереження маси речовини, закон збереження електричного заряду, закон збереження та перетворення енергії); ідеї спрямованості процесів (принцип мінімуму потенціальної енергії, другий закон термодинаміки); ідеї періодичності (перший закон термодинаміки). Формування зазначених ідей пропонується розпочинати від самого початку вивчення природничих дисциплін.
Зарубіжними дослідниками розроблено 12 універсальних принципів як основи біологічної освіти: полярності, перетворення—фіксації, порядку—безладу, самостійності—залежності, відкритих меж—закритих меж, сплетіння—розплетіння, варіабельності—уніфікації, пристосування— інерції, встановлення пріоритетів—ліквідації пріоритетів (оцінки), руху—спокою, виникнення значення—знищення значення, нагромадження інформації—втрати інформації. Пропонується в підручниках біологічну різноманітність життя поєднувати з розглядом єдності цих принципів та основних ознак живого (рух, обмін речовин тощо). Виокремлення даних ознак дає однобічну картину життя, оскільки при цьому не розкриваються притаманні йому внутрішні суперечності. Так, підкреслюється активність руху й не розглядається стан спокою, звертається увага на ріст і не вказується на явище його припинення чи сповільнення, зосереджується увага на прагненні до впорядкованості й ігноруються процеси, що ведуть до безладу, хаосу. Опис властивостей живого не охоплює також явищ духовного життя. Всі розглянуті принципи (крім полярності) є антономічними, тобто мають «значення» й «антизначення». Вони можуть трактуватися не лише як біологічні, а й як психічні. Проте система універсальних принципів залишає відкритим світоглядне питання про походження й суть життя та психіки.
