Царство неогея охоплює всю Центральну і півд. Америку. Північна межа проходить південним краєм Мексиканського нагір’я. До нього належить також острови-Великі й Малі Антильські, Багамські, Галапагос, Хуан-Фернандес. Царство поділяється на дві області Неотропічну та Антильську.
Неотропічна область. Охоплює всю Центральну і Південну Америку. В її межах виокремлюють підобласті: Гвіано-Бразильську; Центральноамериканську, Патагоно-Чилійську. На території області природні умови різноманітні. Клімат у Центральній Америці й басейні Амазонки — вологий тропічний; у південній частині материка — періодично посушливий, спекотний, субтропічний і навіть пустельний на півдні. Тваринний світ області надзвичайно багатий і своєрідний. Зокрема тут поширений автохтонний ряд неповнозубих; водяться сумчасті; багата на види надродина широконосих мавп; із рукокрилих характерна велика родина вампірів; гризуни дуже різноманітні, більшість їх груп ендемічні; жуйні парнокопиті представлені лише оленями, а мозоленогі — безгорбими верблюдами; птахи надзвичайно різноманітні, серед них є ендемічні групи вищих рангів.
Гвіано-Бразильська підобласть. Охоплює всю північну і північно-східну частину Південної Америки. Значна територія вкрита вологими тропічними лісами. Із сумчастих у підобласті є дві родини: опосуми та ценолестові - опосум звичайний,- еквадорський ценолест. Неповнозубі представлені трьома родинами: панцирники, лінивці, мурахоїди. Малий мурахоїд, таманду, та великий мурахоїд. Лінивці, гігантський панцирник. Серед гризунів є представники поширених родин, наприклад, білячі. Поряд з ними тут є ендемічні для області родини морських свинок та водосвинок. Один із видів водосвинок — капібара. Ряд непарнокопитих представлений лише родиною тапірів. Із жуйних парнокопитих у підобласті є болотяний олень, із нежуйних — пекарі, серед них — звичайний пекарі. Хижих ссавців багато. До недавна був досить звичайним представник родини котячих — ягуар. Із цієї ж родини у підобласті є оцелот, пума. Типовою для неотропіків є родина єнотів, серед них — ендемічні роди: посухи і кінкажу. Примати представлені надродиною широконосих мавп, види із роду ревуни. Поширені також павукоподібні мавпи. Птахи: великий тукан, оранжевий перцеїд, великі папуги ари, синьо-жовтий ара, червоний ара, екракс, або чубатий гоко. Представники родини гоацинів. Сонячна чапля— єдиний представник ендемічної для Неотропічної області. Типовими представниками Гвіано-Бразильської підобласті є колібрі. Плазунів не надто багато. Із підряду ящірок є різні види ігуан. Із неотруйних змій характерні справжні удави із підродини пітонів. У басейні Амазонки поширена найбільша змія анаконда. З отруйних змій у підобласті є представники родин аспідів і ямкоголових. Серед останніх дуже небезпечними є гримучі змії. Із крокодилів водойми є кілька представників родини алігаторів. Серед них — ендемічні види кайманів. Багато в підобласті безхвостих земноводних, особливо з родин квакш. Суринамська піпа. Із прісноводних риб - представники родини піранієвих. Дводишна риба лепідосирен. Підобласть є батьківщиною електричного вугра. Фауна комах дуже багата і різноманітна. Різноманітні також павуки. Павуки-птахоїди.
Центральноамериканська підобласть. Охоплює Центральну Америку від Панамського перешийка на півдні до південної межі Мексиканського нагір’я. Більша частина території вкрита вологими тропічними лісами, хоч і менш розкішними, ніж у басейні Амазонки.
Для фауни підобласті характерні деякі північноамериканські форми: тхори, ховрахи. Типовим представником ряду неповнозубих є трипоясний панцирник. Із непарнокопитих трапляється ендемічний вид — тапір центральноамериканський, анесений до Червоної книги. Із хижих родини котячих трапляються ягуар, пума, оцелот. Із підряду ящірок водиться представник родини ігуан — василіск американський. З Неарктики сюди проникають також ящірки — отрутозуби.
Патагоно-Чилійська підобласть. Простяглася на південь від лісових районів Болівії і Бразилії до Вогняної Землі. Природні умови різноманітні: на заході — система гірських хребтів — Анди; значну частину території займають савани, що переходять у напівпустелі. Із хижих ссавців у підобласті збереглася пума, ведмеді представлені лише одним видом — андійським, або очковим, ведмедем— ендеміком Анд. Тут живуть ендемічна мара і Шиншила. Типовими для підобласті представниками мозоленогих є два ендемічні види: вікунья та гуанако. Одомашнені форми відомі під назвами лама й альпака. Із копитних зберігся ендемічний вид оленів — пампаський олень. Із птахів поширений ендемічний ряд нандуподібні, або американські страуси, представлений двома видами нанду. Ендемічною є також родина шпоркових гусей, або паламедей, із ряду гусеподібних. Типовим представником є паламедея рогата, що трапляється у лісах тропічної зони, поблизу заболочених водойм оселяється паламедея чубата. Ендемічним серед птахів є також ряд тинамуподібні. Одним із видів цього ряду є звичайний, або червонокрилий тинаму. Хижий птах кондор. Характерним представником фауни Патагоно-Чилійської підобласті із ряду безхвостих земноводних є ринодерма Дарвіна
