Фауна-сукупність видів тварин, що живуть на певній території. Будь-яка фауна характеризується її видовим складом, екологічна природа видів, зв’зки з іншими фаунами, ступінь самобутності, географічні елементи ,вік. Характеристика фауни:-географічний аналіз-звідки походять певні її елементи (занесені елементи ,елементи за походженням зоогеографічної області); -історичний аналіз-встановлення ймовірності походження видів. Види що зародилися на певній території-автохтонни, а ті що потрапили до фауни-алохтонни. Специфічними елементами кожної фауни є ендеміки-проживання яких обмежене певною територією. Прогресивні неоендеміки-види або роди, що виникли у фауні недавно і ще не поширились за межі її території; Реліктові палеоендеміки- ареал тварин зменшився до певної обмеженої території. Фауни також формують елементи, що відрізняються за віком. Залежно від цього у фауні виокремлюють такі елементи:-прогресивні елементи фауни, сучасні умови середовища є сприятливими; -консервативні-види перебувають у відносній рівновазі в умовах існування, вони є стійкими елементами основних біоценозів. -релікти, види уже пройшли період свого розквіту, умови надто не сприятливі для них. Теорії походження наземної фауни-мостів суші, фіксизму, відтиснутих реліктів, дрейфу континентів. Аналіз починається із вивчення видового складу фаун. Для порівняння обирають всі таксони. За порівняльного аналізу важливе значення має встановлення ступеня подібності і відмінності між двома фаунами.
Фауногенез. Формування фауни – фауногенез відувається протягом цілих геологічних періодів. За відсутності палеонтологічних матеріалів характер фауногенезу визначають за даними історичної геології, палеографії, еволюційного вчення, також зоогеографічні відомості про диз’юнкцію ареалів, ендеміків і реліктів. Всі ці дані належать до непрямих доказів фауногенезу.
Особливості острівних фаун: вивчення динаміки острівних фаун, дослідження острівних фаун виявило здатність наземних тварин до подолання морських рубежів, а також закономірності формування нових фаун, ізольованих від материкових.
Основними критеріями виділення типів є походження островів. Згідно з ним виокремлюють два типи: океанічні і материкові. Океанічні-ніколи не були частинами материків а утворювались або в результаті підняття дна океану, або при виверженнях підводних вулканів і застигання лави, або внаслідок життєдіяльності рифоутворюючих коралів. Приклад: архіпелаги Мікронезії і Полінезії в Тихому океані, острів Св.Єлени в Атлантичному океані. Материкові (континентальні) острови є частинами материків, що відокремились від них в певну геологічну епоху. До материкових островів належать Мадагаскар, Британські, Великі Зондські, Тайвань, Нова Гінея, Тасманія. Острів материкового походження при відділенні від материка успадковує той чи інший набір біотопів і пов’язаних з ними видів, виникають ендемічні форми. На материкових островах відсутні ті види або роди, що виникли на материках після відокремлення острова. Існують конкретні ознаки острівних фаун: бідність, виражений ендемізм, наявність анархічних форм, відносно велика кількість нелітаючих птахів і комах.
