Прісні води — дуже своєрідний у зоогеографічному аспекті біоцикл. До нього належать озера, річки і струмки, що утворюються за рахунок атмосферних опадів. Прісними водами зайнято загалом не більше 4 млн кв. км. На поширення живих організмів у прісних водах впливають такі чинники: глибина, наявність або відсутність течій, хімічний склад води, температура, кисневий режим. У прісноводних басейнах течія є важливим механічним чинником. Тварин, які адаптувалися до життя у швидкоплинній воді і виробили спеціальні пристосування для протистояння течії, називають реофільними, тварин, які можуть жити лише у спокійній воді, — лімнофільними. Формою тіла реофільні риби (форель) різко відрізняються від лімнофільних (короп): у реофільних тіло валькувате і дуже мускулясте, у лімнофільних — плоске. Прісноводні водойми відрізняються від моря меншою кількістю розчинених солей та їх інакшим якісним складом. Прісною називають воду, яка містить від 0,001 до 0,5% солей. Тварин, які можуть жити лише у порівняно жорсткій воді, називають кальцифільними. До них належать молюски, яким потрібне вапно для побудови своєї черепашки. Інші тварини (наприклад, рачок) не витримують жорсткої води і називаються кальцифобними. Різке зменшення вмісту кисню, призводить до замору. Є стеноксибіонти, які потребують сталого і досить високого вмісту кисню (форель, сьомга). Типовими евриоксибіонтами серед прісноводних риб є коропові риби. Температурний режим континентальних водойм залежить від широти місцевості та її клімату. Солонні і солонувато-водні озера. Солоність води у солонуватоводних водоймах вища, ніж у прісних, і нижча середньої у Світовому океані. Вона становить від 0,5 до 1,5%. До солонуватоводних належать: широкі передгирлові простори великих рік (лимани), замкнуті озера, подібні до Каспійського моря-озера. Виживають найбільш евригалінні види, а продуктивність планктону та бентосу виявляється мінімальною. Прикладом таких водойм може бути Таганрозька затока Азовського моря, а також передгирлові ділянки річок, що впадають у Чорне та Азовське моря (лимани).Солоними озерами є водойми із вмістом солі більшим, ніж у морі — іноді до 300 ‰ а то і до 360 ‰. Такі водойми утворюються внаслідок значного випаровування з поверхні морських заток і лиманів. Прикладом солоних водойм першого типу є лимани Чорного моря — Хаджибейський і Тилігульський, затока Кара-Богаз-Гол на східному березі Каспійського моря. Прикладом солоних водойм другого типу (безстічного солоного озера) є Мертве море, в яке впадає річка Йордан. Такі дуже солоні озера практично безживні, але й водойми з меншою концентрацією солей теж мало придатні для тварин і населені лише формами галофільних (солелюбних) організмів. Прикладом евригалінних морських організмів, які можуть витримувати високий рівень солоності води, є кефаль, яка в Сиваші витримує солоність до 90‰.
