Своєрідні умови існування склалися в абісальній зоні — глибоководній частині моря. За площею вона у багато разів перевищує інші зони, оскільки охоплює до 80% морського дна. Умови існування в цій зоні досить стабільні: постійно панує темрява, тримається рівна температура, течії дуже слабкі, солоність висока; ґрунт м’який, мулистий; тиск надзвичайно великий. Кормові ресурси дуже бідні. Вони представлені в основному дентритом, що падає зверху. Головними мешканцями абісалі є голкошкірі. Вони харчуються органікою мулу. Живуть на дні і фільтратори — актинії, черви, молюски, скляні губки; також краби, раки-самітники, риби. Через відсутність рослин одні живляться трупами мешканців пелагіалі, інші — хижачать. Багато глибоководних тварин, існуючи в постійній темряві, втратили органи зору. Інші, навпаки, мають величезні очі, які уловлюють слабеньке світло, що продукують світні органи деяких тварин у процесі біолюмінесценції (світіння живих організмів), розміщені найчастіше на голові. Є світні залози і у деяких безхребетних (поліхет, каракатиць), а також у бактерій, у яких біолюмінесценція може бути побічним продуктом життєдіяльності. Джерелом біолюмінесценції у деяких тварин є світні бактерії-симбіонти. Сталість умов існування в абісалі є причиною того, що тут збереглося багато форм давніх тварин, які в інших ділянках Світового океану давно вимерли (риби-химери).