Для океанів характерна найбагатша фауна. На неї припадає 64% видів тварин, тоді як на сушу — лише 36%. Особливе екологічне значення для морських організмів мають щільність, тиск, глибина проникнення світла, температура, вміст газів і розчинених солей, течії. На існування тварин у морі впливає світло. За розподілом світла товщу води у морі ділять на такі три зони: еуфотичну (добре освітлену) — від 0 до 30 м; дисфотичну — між глибинами 30 і 200 м; афотичну (тобто позбавлену світла) — приблизно нижче 200 м. Джерелом тепла в морі є сонячна радіація, тому температура води на поверхні і у верхньому шарі залежить від клімату тієї місцевості, де розташовується водний басейн. Вміст кисню в морській воді коливається в незначних межах. Насичення ним здійснюється у верхніх шарах, де проростають водорості, які у процесі фотосинтезу виділяють кисень. У відкритому океані середня концентрація розчинених солей становить 35‰. У тропічних морях, де випаровування інтенсивніше, вона буває вищою, а в полярних водах нижчою, особливо влітку (через танення льоду). Течії є чинником розселення організмів. Особливе значення вони мають для пасивно плаваючих форм, наприклад дрібних ракоподібних. Навіть великі морські тварини (риби, водяні змії) регулярно заносяться в нові для них райони океану. Літораль – прибережжя беревого схилу, на глибині в середньому 200 м. Це область континентального шельфу. Літоральна зона невелика за площею. У літоральній зоні з твердим ґрунтом є багато тварин, що ведуть сидячий спосіб життя, прикріпившись до субстрату: губки, вусоногі рачки, багатощетинкові кільчасті черви із групи сидячих, прикріплені двостулкові молюски. Особливим біотопом літоралі з твердим ґрунтом у тропічній частині океану є коралові рифи. Рифоутворювальні корали — стенобіонтні тварини. Глибше 50 м рифоутворювальні корали не живуть. Рифи дають притулок різним видам тварин. Тут поселяються гідрозої, молюски, голкошкірі, раки, риби, кільчасті черви. У літоральній зоні можуть бути і м’які ґрунти — піщані або мулисті. Тварини, які живуть на піщаних ґрунтах пристосувалися закопуватися в пісок, щоб не бути «розтертими» прибоєм. Так роблять кільчасті черви, бокоплави, голотурії, морські їжаки та деякі молюски. Тому глибші зони літоралі і весь донний абісаль представлені мулами різного складу. У таких місцях часто розвиваються зарості морської трави - зостери, яка досягає в довжину кількох метрів. Ці зарості дають їжу і сховище багатьом тваринам. Для літоралі тропічної зони характерні мангрові зарості. Повітря під шатром листя і переплетених коренів насичене вологою, тому в мангрових болотах водні тварини можуть тривалий час перебувати на повітрі. Загалом мангровий комплекс формується з химерної суміші морських, прісноводних і навіть наземних тварин і не має аналогів серед біоценозів моря і суші.
