пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

87.Біогенетичний закон, його оцінка і значення у філогенетичних дослідженнях. Вчення про рекапітуляцію.

Біогенети́чний зако́н — твердження, що онтогенез кожної особини є коротке і швидке повторення філогенезу. Сформульований німецькими зоологами Мюллером і Геккелем у 1860-х роках. Пізніше розкритикований як такий, що суперечить цілому ряду фактів ембріології. Прикладів такого повторення (рекапітуляції) існує дуже багато. Так, зародки ссавців (в тому числі і людини), птахів ірептилій протягом перших днів або тижнів розвитку мають рибоподібну форму і зяброві борозни; у шеститижневого зародка коня на кінцівках є по три пальці; у молодих качконосів є зуби багатогорбкового типу; черепашки амонітів у процесі індивідуального розвитку мають швові лінії, характерні для предкових форм; перші листки упапоротеподібних розгалужені дихотомічно, як у первісних наземних рослин. Подібне явище помічене ще К. М. Бером і Ч. Дарвіном, але найдокладніше описане Ф. Мюллером і Е. Геккелем. Проте зародок або молодий індивід в процесі свого розвитку не може повторити всі минулі етапи розвитку предків. У зв'язку з цим біогенетичний закон іноді називають біогенетичним правилом. Спроби зовсім відкинути існування біогенетичного закону суперечать реальній дійсності. Біогенетичний закон є одним з доказів поступового розвитку організмів від найпростіших до найскладніших. Пізніше Олексій Сєверцов та його учні розробили таку класифікацію онтогенетичних явищ: палінгенез — ознаки повторення організації предків; ценогенез — ембріональні адаптації; гетеротопія — зміщення органів за місцем закладання; гетерохронія — зміщення органів у часі закладання; філембріогенез — новоутворення у зародків, які пов'язані з адаптацією дорослих організмів. Рекапітуляція  - повторення ознак далеких предків в онтогенезі сучасних організмів. Принцип рекапітуляції вперше сформульований в 1859 Чарльзом Дарвіном. Найбільш глибоке трактування поняття рекапітуляції отримало в теорії філембріогенезу, запропоноване Олексієм Сєверцовим. Сучасне вчення про рекапітуляцію розроблене І. І. Шмальгаузеном. Рекапітуляція зумовлюється існуванням в організмі складної системи кореляцій і частіше виявляється в особливостях розвитку взаємозв'язаних органів і структур. До рекапітуляцій ведуть зрушення в стадіях формоутворення не організму в цілому, а лише окремих органів. Цими зрушеннями є: архалаксисдевіаціяанаболія). Приклади: Закладка у зародків наземних хребетних тварин зябрових щілин відповідних зябровим щілинам їх предків; Зміна головної, тулубової і тазової нирок в онтогенезі вищих хребетних повторює послідовність розвитку органів виділення в філогенезі їх предків; Дихотомічне галуження першого листя в папоротеподібних повторює дихотомічне галуження, характерне для їх предків, — палеозойських псилофітів; у жаби в період метаморфозу зір, що базується на використанні вітамінуA2, як у прісноводих риб, а до моменту завершення метаморфозу супроводжується використанням вітаміну A1 , що характерний для наземних хребетних.


14.12.2015; 21:28
хиты: 240
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь