У біології виник новий напрям – трансформізм( лат. перетворений, змінений) , прихильники якого вважали, що види рослин і тварин , потрапляючи в нові умови існування, можуть змінюватись. Трансформісти допускали можливість перетворення ( трансформації) одних видів на інші.
Хоча трансформісти були ще далекі від розуміння розвитку як історичного процесу, їхня діяльність мала важливе значення у підготовці основи для еволюціонізму. Ідеї трансформізму відстоювали відомі французькі філософи-матеріалісти XVIII століття Д. Дідро, Ж. Ламетрі,К. Гельвецій, П. Гольбах та ін., Вони намагалися довести, що світ матеріальний і все, від найпростіших до людини, виникає згідно із законами природи, законами руху матерії.
Серед прогресивних натуралістів XVIII століття особливе місце займає Жорж Бюффон (1707–1788) — різнобічний і талановитий французький вчений, який присвятив життя обгрунтуванню і пропаганді трансформістских ідей. У своїх працях він розглядав історію Всесвіту і Землі, малював величну картину походження і розвитку життя, аналізував питання про місце людини в природі і дав власне тлумачення цих проблем. Бюффон звернув увагу на залежність живих істот від мінливих умов зовнішнього середовища і обгрунтував положення про індивідуальну мінливість і виникненні нових рас і видів під впливом клімату, їжі, вправи органів, схрещення і інших природних факторів.
Зосередивши всю увагу на обґрунтуванні положення про необмежену мінливість видів і походження одного виду від іншого, про поступовість розвитку, вчені не бачили переривів розвитку, стрибків і не визнавали виду як реально існуючі категорії, як етапи еволюції. Вони говорили про умовність поділу рослин і тварин на види, тому що види хоч і повільно, але безперервно змінюються, перетворюються в інші. Виходячи з цього вони заперечували природне вимирання видів. Так же не зумівши дати причинного пояснення ряду важливих рис еволюційного розвитку.
