До 17 ст. був накопичений значний матеріал про те, що відбувається з зародком хребетних на макрорівні, а поява в 17 ст. мікроскопу дала змогу вивчати ранні стадії його розвитку. Сформувалися 2 погляди на онтогенез – преформізм та епігенез (вчення про новоутворення структур і органів зародка з безструктурної речовини в процесі онтогенезу).
Преформізм – це вчення про наявність у статевих клітинах організму (яйці або сперматозоїді) сформованих мініатюрних зародків - гомункулусів або їх частин і що ці структури цілком визначають розвиток, ознаки і характеристики організму впродовж онтогенезу, а індивідуальний розвиток значною мірою являє собою кількісне зростання. Виникнення нового в межах преформістського навчання трактують як розгортання сформованого заздалегідь. Вважалось, що зародок – зменшений варіант дорослого організму – існував у такій формі з моменту створення. Преформісти поділялись на 2 групи: овісти - вважали, що вже сформований зародок знаходиться в яйцеклітині, а чоловіче статеве начало лише дає поштовх до розвитку. Анімалькулісти стверджували, що зародок укладений у сперматозоїді, який розвивається за рахунок поживних речовин яйця. Крайнім вираженням преформізму стала теорія вкладень: статеві клітини зародків, як матрьошки, несуть в собі зародки наступного покоління, в яких містяться зародки наступних поколінь, і так далі. Погляди преформісти базувалися на фактичних даних: Сваммердам, розкривши лялечку метелика, виявив сформовану комаху і сприйняв це як доказ, що більш пізні стадії розвитку "заховані" в більш ранніх. Бонне відкрив партеногенез - розмноження без запліднення - у попелиць, що було сприйнято овістами як доказ на їх користь.
