На різних рівнях організації живого властивості еволюції та її механізми відіграють різну роль. Вона зачіпає процеси на: генному, геномному, популяційному, видовому, таксонному, екосистемному та біосферному рівнях. Генетична варіація виникає за рахунок випадкових мутацій (змін в послідовності нуклеотидів ДНК), що виникають в геномах організмів. Зміни в хромосомах можуть проходити в результаті великих мутацій, коли сегменти ДНК всередині хромосоми від’єднуються, а потім знову вбудовуються в іншому місці хромосом. Та хоч мутації і є елементарним матеріалом для еволюції, проте елементарною одиницею еволюції є популяція і основні процеси еволюції простежуються саме на ній.
Сукупність еволюційних процесів, що відбуваються на рівні популяції називається мікроеволюцією. Вона закінчується утворенням нових видів. Відповідно до синтетичної теорії еволюції, у популяціях діють, крім основних факторів еволюції — мутацій, боротьби за існування й добору,— і так звані елементарні фактори еволюції: хвилі життя, дрейф генів, ізоляція.
Процес еволюції на рівні утворення нових біологічних видів та вищих таксонів: родів, родин, аж до царств, на відміну від мікроеволюції, яка відбувається у межах виду чи популяції, називається макроеволюцією. Вона є результатом поступового накопичення мікроеволюційних змін. Цей рівень характеризується такими процесами як: ароморфоз(ускладнення будови організмів, що сприяє їх пристосуванню до різноманітних умов, наприклад утворення квітки); загальна дегенерація (спрощення будови організмів, характерне для паразитичних); ідіоадаптація(зміни у будові організму, що не змінюють рівня організації, а є лише пристосуванням до певних умов існування, приклад – різна будова квіток покритонасінних).
