Першу наукову теорію походження життя на Землі створив радянський біохімік А.І. Опарін (1894-1980).Відповідно до цієї теорії, життя виникло в специфічних умовах і розглядається Опаріним як закономірний результат хімічної еволюції сполук вуглецю у Всесвіті. За Опаріним, процес, який призвів до виникнення життя на Землі, може бути розділений на три етапи: 1)Виникнення органічних речовин. 2)Утворення з найпростіших органічних речовин біополімерів (білків, нуклеїнових кислот, ліпідів). 3)Виникнення примітивних організмів, здатних до самовідтворювання.
Земля виникла близько п'яти мільярдів років тому; спочатку температура на поверхні була дуже високою (до декількох тисяч градусів). У міру її остигання утворилася тверда поверхня (земна кора - літосфера). Атмосфера, яка спочатку складалася з легких газів (водень, гелій), не могла ефективно утримуватися недостатньо щільною Землею, і ці гази замінювалися важкими: водяною парою, вуглекислим газом, аміаком і метаном. Коли температура Землі опустилася нижче 100С, водяна пара почала конденсуватися, утворюючи світовий океан. У цей час відбувся абіогенний синтез, тобто в первинних земних океанах, насичених різними простими хімічними сполуками, під впливом вулканічного тепла, розрядів блискавок, інтенсивної ультрафіолетової радіації та інших факторів середовища почався синтез більш складних органічних сполук, а потім і біополімерів. Утворенню органічних речовин сприяла відсутність живих організмів - споживачів органіки - і головного окислювача - кисню. Складні молекули амінокислот випадково об'єднувалися в пептиди, які, у свою чергу, створили початкові білки. З цих білків синтезувалися первинні живі істоти мікроскопічних розмірів. Опарін вважав, що вирішальна роль в перетворенні неживого в живе належить білкам. Мабуть, білкові молекули, притягаючи молекули води, утворювали колоїдні гідрофільні комплекси. Подальше злиття таких комплексів один з одним призводило до відділення колоїдів від водного середовища (коацервації). На кордоні між коацерватом і середовищем шикувалися молекули ліпідів - примітивна клітинна мембрана. Ще один тип молекул забезпечував здатність до самовідтворення.
