Вивчення штучно створюваних коацерватов показало, що вони виявляють деякі властивості живих систем. Маючи ущільнений зовнішній шар, якусь подобу клітинної мембрани, коацервати здатні вибірково поглинати різні речовини з навколишнього середовища, які беруть участь у хімічних реакціях усередині коацерватних крапель, а частина продуктів цих реакцій виділяється назад в середовище. Накопичуючи речовини, коацервати «ростуть» і, збільшившись в розмірах, можуть розпадатися на декілька частин – «розмножуватися». Коацервати, різні за своїм складом, характеризуються різним ступенем стійкості. Більш стійкі зберігаються, інші зникають, руйнуються. Ці спостереження дали підставу А. І. Опаріну припустити можливість дії природного відбору вже на цій стадії становлення живого. Проте коацервати при всій складності їх організації не можуть вважатися живими істотами насамперед тому, що у них немає стабільного самовідтворення.
